facebook

Красиво жити. Євромайдан викликав у Києві хвилю комунального ентузіазму

Кияни борються з незаконними забудовами, облагороджують сквери, ремонтують під’їзди – без допомоги влади, а то і всупереч їй.

1629405


Мініатюрна усміхнена Ганна Устенко поправляє руде волосся і пропонує взяти для фотосесії в Корреспонденті свій новий самокат, який вигідно доповнить її хіпстерсько-урбаністичний образ, пише Вероніка Мелкозерова у №20 видання від 22 травня 2015 року.

В Устенко не відразу розгледиш наполегливу активістку, яка ось уже рік успішно бореться з недбайливими чиновниками. А заразом – очолює інтернет-видання DreamKyiv про життя столиці та її мешканців, які своїми силами намагаються перетворити Київ на місто мрії.

«Якби п’ять років тому мені сказали, що я писатиму скарги і заяви в держоргани, то я б не повірила. Раніше мені здавалося, що це соромно і нудно, – розповідає Устенко. – Але зараз якщо я бачу, як якесь хамло виперло свій кіоск на газон, то я намагаюся розібратися з хамлом».

На думку киянки, бити вікна або обличчя нікому не можна. А от писати заяви міській владі можна і потрібно. Таким цілком цивілізованим методом їй вдалося домогтися, щоб певні підприємці прибрали свої нелегальні кіоски неподалік від станції метро Площа Льва Толстого.

«А на вулиці, по якій я і ще безліч киян їдемо додому, полагодили ліхтарі», – хвалиться успіхами Устенко.

Фото Таїсії Стеценко
Ганна Устенко переконана, що завдяки ініціативності можна покращити життя у столиці

Зараз вона бореться з кіоском Київхліба. Той мало того що стоїть на газоні, так ще й закриває огляд водіям. Поки що, констатує активістка, бюрократія переважно перемагає, але вона не відступає.

Сплеск самоврядування в столиці розпочався півтора роки тому – після завершення активної фази Євромайдану. Люди зрозуміли, що їм під силу самим почати змінювати міське життя на краще.

Зараз у столиці діє близько десяти великих волонтерських організацій, які займаються благоустроєм

Зараз у столиці діє близько десяти великих волонтерських організацій, які займаються благоустроєм. Також окремі жителі самі почали облагороджувати під’їзди своїх будинків, прибирати пустирі й смітники і висаджувати там дерева.

Причому ентузіасти, які першими почали фарбувати паркани і стіни, очищати ліси і парки від сміття, сьогодні вже дають майстер-класи з громадянських ініціатив, розповідає Марія Насєдкіна, засновниця волонтерської організації Дивовижні.

«До нас дуже часто стали звертатися люди. Мовляв, зібралися із сусідами, хочуть організувати суботник чи під’їзд відремонтувати. Але не знають, як це зробити правильно. Тому ми тепер частіше будемо консультувати», – каже Насєдкіна.

Міська влада роботу волонтерів хоча і заохочує, але все-таки намагається взяти під контроль. Щоб зробити добру справу, тепер необхідний дозвіл ЖЕКу чи інших структур

Міська влада роботу волонтерів хоча і заохочує, але все-таки намагається взяти під контроль. Щоб зробити добру справу, тепер необхідний дозвіл ЖЕКу чи інших структур.

«Зараз у владі Києва з’явилося багато нових небайдужих до проблем міста людей, – зазначає Устенко. – Але на одного такого припадає п’ять, яким треба пиляти бюджет або просто все одно».

На думку активістів, наплювацьке, а то й відверто негативне ставлення влади до їхніх ініціатив може вбити в киянах бажання самостійно змінювати столицю на краще.

Читайте також:  Українцям на пенсію відраховуватимуть 4%: уряд приготував громадянам експеримент

Те, що ініціатива карається, переконалася на своєму досвіді автор і творець проекту Місто-сад Євгенія Кулеба. Вона та її друзі облагородили один з дворів у самому центрі Києва, в районі Михайлівської площі. Прибрали звідти смітник і паркани, виставлені для незаконного будівництва, висадили дерева. Але цьому острівцю життя тепер загрожує зникнення.

«Прокуратура по-тихому програла всі суди забудовнику, і тепер наш сквер, на який пішли не тільки піт і кров багатьох небайдужих людей, а й 100 тис. грн волонтерської допомоги, можуть знести. Боюся, як би не довелося виводити людей під трактори», – побоюється Кулеба.

Велика чистка

Обгороджена парканом ділянка у дворі на Михайлівській пустувала вісім років, розповідає Кулеба. Цю землю у 2007 році тодішній мер Києва Леонід Черновецький, за чутками, продав своєму зятю, підприємцю В’ячеславу Супруненку, під забудову готельного комплексу.

За ділянкою ніхто не доглядав, туди почали викидати будівельне сміття. А поруч з оголеною на місці виритого котловану теплотрасою оселилися бомжі і собаки.

«Місцеві жителі скаржилися в ЖЕК, писали, просили прибрати там. Але результатів ніяких це не принесло», – розповідає Кулеба.

За її словами, законсервоване будівництво так би і стояло біля самої стіни Михайлівського собору, обростаючи сміттям, якби в ніч з 18 на 19 лютого активісти Майдану не демонтували паркан для спорудження барикад.

«Коли всі побачили це оголене звалище, то були шоковані, – згадує ентузіастка. – Було прийнято рішення прибрати сміття. 1 березня 2014 року ми влаштували там суботник. Люди вирішили свою працю присвятити Небесній сотні. Так і з’явилася ідея проекту Місто-сад, присвяченого подвигам революціонерів на Майдані».

Незабаром на місці звалища з’явилися перші дерева. Одна зі столичних фірм з озеленення з великою знижкою постелила газон.

«Ми не купили жодного дерева. Просто написали на фейсбуці оголошення про те, що кожен може прийти і посадити, – згадує Кулеба. – Нам навіть з Кам’янця-Подільського передали пару саджанців. У підсумку дерев вийшло так багато, що у нас там тепер цілий ліс росте».

Фото Таїсії Стеценко
Завдяки активістці Марії Кулебі на місті закинутого будівництва біля Михайлівської площі виріс сквер і дитячий майданчик

Київські художники спроектували у сквері дитячий майданчик – дерев’яний будиночок, поруч припаркована дитяча машинка. Шефство над громадським городом узяла столична садово-городня компанія Подоляночка.

«Вперше в Україні в центрі міста з’явився громадський город. Днями ми там, до речі, висадили овочі – будемо чекати другий урожай», – радіє засновниця Міста-саду.

Поступово сквер став майданчиком для різних громадських заходів. Тут проходять зустрічі за інтересами, наприклад вегетаріанців або молодих матерів, виступають діджеї, а скоро ентузіасти збираються організувати літній кінотеатр.

«Намагаємося виводити людей на вулицю, об’єднувати і надихати, – пояснює Кулеба додаткову користь такого проведення часу для волонтерського руху. – Вони приходять і бачать, у них виникають свої ідеї. Ось на цих вихідних на Подолі з’явився проект Самосад – городяни своїми коштами влаштували на місці пустиря культурний простір під відкритим небом».

Читайте також:  Адміністрація центрального ринку заявила про рейдерське захоплення, поліція взяла об’єкт під охорону (ФОТО)

Поки «скверники», як самі себе називають ці активісти, окультурюють двори історичного центру, їхні колеги з організації Дивовижні зайнялися ремонтом і прибиранням у спальних районах.

«Ми за ці півтора року провели понад 30 громадських заходів, мета яких – навчити всіх охочих на своєму прикладі», – розповідає Насєдкіна.

За півтора року Дивовижні встигли відремонтувати кілька ліфтів, розмалювали стіни Опікового центру, а також здійснили шість вилазок у парки і лісопосадки, щоб очистити їх від сміття, зазначає вона.

Фото зі сторінки Дивовижні у Facebook
Активісти з організації Дивовижні покращили не один сірий будинок у столиці

Візитівкою організації стали сходи в Солом’янському парку, яку перетворили на арт-об’єкт, розфарбувавши сходинки візерунками.

«Після цього люди стали частіше навідуватися в парк, який до цього був занедбаним», – зазначає Насєдкіна.

На весь витратний матеріал скидаються небайдужі співвітчизники, багато з них приходять допомогти. На кожному заході до постійного складу активістів приєднується 10-20 місцевих жителів.

У процесі благоустрою міста в активістів виникають паралельні громадські ініціативи.

«Створили новий проект – Простір добросусідства. Суть його – люди діляться побутовими предметами один з одним, – каже Насєдкіна. – На свої поштові скриньки всі охочі наклеюють стікери, які символізують предмети побуту, якими вони готові поділитися зі своїми сусідами».

За її словами, надзавдання проекту – створити атмосферу, у якій люди почали б ближче знайомитися зі своїми сусідами і вчитися співіснувати з ними.

Комунальні віражі

Але перш за все столичні ентузіасти хотіли б навчитися співіснувати і навіть дружити з міською владою. Це їм вдається з перемінним успіхом. У багатьох випадках міськрада, мерія і навіть «куленепробивні» ЖЕКи йдуть назустріч городянам – адже ті, по суті, виконують їхню роботу.

«Ми намагаємося завжди на всі заходи брати дозвіл. З ними потрібно не воювати, а йти на компроміс, – ділиться досвідом Насєдкіна. – У нас не виникало жодних труднощів з владою. Наприклад, коли ми брали дозвіл в одного лісогосподарства на прибирання лісу, то адміністрація нам навіть виділила трактор і сміттєві мішки. Дуже були вдячні за нашу допомогу».

Устенко готова поділитися виробленим нею алгоритмом «вибивання» з чиновників необхідних рішень.

По-перше, каже вона, потрібно оформити та подати скаргу в мерію. А саме – сфотографувати об’єкт, який, на вашу думку, псує міський пейзаж і заважає нормальному життю киян, і разом із заявою відправити їх на сайт Київради. Ті, у кого немає інтернету, можуть повідомити про проблему в Контактний центр Києва за номером 1551.

По-друге, потрібно не боятися і відразу ставити порушникам їхні дії на вигляд.

«Бачиш, як хтось паркується на тротуарі і перекриває прохід пішоходам, – підійди і скажи йому, що він неправий. Іноді це діє, – каже Устенко. – Хоча тут важливо не перейти межу і не стати міським божевільним, який чіпляється до людей».

По-третє, проводити вихідні на толоках – тобто спільних заходах, суботниках. Це, на думку активістки, дає масу позитивних емоцій – зробив добру справу, познайомився з новими людьми, провів час зі старими друзями, подихав повітрям.

Читайте також:  Господня кара: коли Оксана випадково почула розмову чоловіка з лікарем, збагнула – їй зосталося уже недовго

«Ми так прибирали, наприклад, парк Партизанської слави», – додає Устенко.

Втім, волонтерська робота з благоустрою столиці не завжди приносить лише позитивні емоції.

Заглибившись у процес створення скверу на Михайлівській, учасники Міста-садувсерйоз перейнялися законністю своїх дій. Земля, на якій вони розгорнули бурхливу діяльність, досі за документами належить будівельній компанії Грін Плаза.

«У березні ми подали дві заяви в прокуратуру. У них ми пояснили свої дії, а також вказали, що земля ця є частиною історичної пам’ятки і була продана в приватні руки у зв’язку з порушеннями, – розповідає Кулеба. – Там неможливо щось будувати, бо тоді Михайлівська площа просто сповзе на Майдан».

Прокуратура загалом їх підтримала, однак попросила зрозуміти, що питання з поверненням землі міській громаді за один день не вирішується, каже вона. Кулебу та інших «скверників» запевнили, що громадські суди за землю тривають роками, і пообіцяли тримати активістів у курсі.

Однак у жовтні 2014 року активісти дізналися, що всі суди вже програні, хоча їм про це ніхто не повідомив. Чиновники Київради, які виступали як представники третьої сторони на суді, жодного разу не з’явилися на засіданнях, стверджує Кулеба, і взагалі не виявили жодного інтересу до процесу. Місто-сад не отримувало ніяких повідомлень про проведення судових засідань, і з’являвся на них тільки представник компанії-забудовника, який і виграв справу.

«І тепер він може зруйнувати всю нашу працю і світлу ідею, – побоюється Кулеба. – Ми просимо владу ще раз усе перевірити, проаналізувати, але ніхто цим не хоче займатися».

Тому учасникам Міста-саду поки що не залишається нічого іншого, окрім як лягати грудьми на барикади.

«Скільки можна принижувати людей тим, що для того, щоб щось змінити, їм обов’язково потрібно лягати під трактор або кидати коктейль Молотова?! – ставить риторичне запитання голова організації. – Давайте нарешті вирішувати все цивілізованим шляхом».

Корреспондент спробував розшукати компанію Грін Плаза, однак з’ясувалося, що у забудовника, який зумів купити землю в центрі по сусідству з культурним пам’ятником, немає сайту. Не змогли знайти контактів своїх опонентів й активісти Міста-саду.

Юлія Василенко, прес-секретар архітектурної компанії Архиматика, яка свого часу займалася розробкою проекту апарт-готелю Михайлівський для Грін Плази, повідомила, що фірма поки що встигла зробити лише попередній проект, але ніякої робочої документації до них не надходило, як немає і контактів замовника.

На момент виходу номера Корреспондента не дала коментар з цього приводу, а також в цілому зі сприйняття громадських ініціатив й Київська міська державна адміністрація.

Однак добровольці, взявши на себе настільки непосильну ношу, не сумують. Волонтерський бум, на їхню думку, – це ознака того, що суспільство починає змінюватися на краще.

«Це чудово, що активісти прийшли в усі сфери. Але, з іншого боку, я зараз сама помічаю, що влада трохи користується цим. Дуже багато своїх функцій просто перекидає на волонтерів. А треба розуміти, що це не може тривати нескінченно», – підсумовує Кулеба.

Шукайте деталі в групі Facebook