Назустріч світу. Після диктатур і воєн Азія відкривається для туризму

В’єтнам, Індонезія і М’янма поступово виходять у лідери туризму в Азії. Правда, поки що не для українців.

«Індонезія нічим не відрізняється від розрекламованого Таїланду. Тут навіть більше можливостей для пляжного відпочинку або історичних екскурсій», – каже Віктор Шеляжний з Одеси, який уже три роки працює гідом у Джакарті й одночасно викладає англійську у місцевій школі, пише Павло Сивокінь у №22 журналу Корреспондент від 5 червня 2015 року.

За його словами, зараз країна тільки відкривається для світових туристів й особливо мандрівників з Європи та країн СНД, тоді як для азіатського середнього класу курорти на Яві або Борнео давно стали звичними.

За останні два роки потік туристів до країн Азії, за даними ЮНЕСКО, зріс на 50%

За останні два роки потік туристів туди, за даними ЮНЕСКО, зріс на 50%. Переважно це пов’язано з тим, що нова влада намагається проводить політику залучення туристичних компаній і вводить якомога більше преференцій для бюджетних авіаперевізників. Але головне, президент Індонезії Джоко Відодо не втомлюється стверджувати в пресі і на міжнародних конференціях, що його країна переступила через диктаторське минуле і тепер повністю безпечна для туристів.
Невеликі країни Азії зараз переживають туристичний бум, і для цього є відразу кілька факторів.

По-перше, багато хто з них нарешті відкрився світу. І навіть військовий уряд М’янми, який у 2007 році криваво придушив масові демократичні демонстрації, тепер говорить про реформи і відкритість кордонів. За такою ж схемою діють й інші країни, які раніше насторожено ставилися до іноземних туристів.

По-друге, якщо для європейця Індонезія або Шрі-Ланка – це поки що більше екзотика, то китайські туристи все більше сприймають їх як традиційні курорти. Справа в тому, що добробут жителів КНР неухильно зростає. Тільки в минулому році, за даними Світового банку, щорічний дохід китайської сім’ї майже зрівнявся з європейським.

Зрозуміло, що ці показники більше сформовані добробутом жителів приморських міст, але головна тенденція очевидна: китайці стають багатшими і можуть дозволити собі їздити в інші країни на відпочинок. Тим більше що власний головний курорт країни, острів Хайнань, вже не справляється зі зростанням потоку туристів. Тому вони і складають значну частину відпочивальників в Азії.

Нарешті, в розвинених країнах поступово закінчується економічна криза. Зарплати починають зростати, і в Міжнародній організації туризму зазначають, що кількість мандрівників повинна збільшитися цього року. А багато напрямків на кшталт Африки чи Близького Сходу закриті через громадянські війни в арабському світі. Тому західні туристи теж відкривають для себе незвідану Азію.

Головним фактором успіху цих країн залишається їхня власна політика щодо залучення турфірм й авіакомпаній, а також успішна реклама у ЗМІ своїх туристичних можливостей

Хоча головним фактором успіху цих країн залишається їхня власна політика щодо залучення турфірм й авіакомпаній, а також успішна реклама у ЗМІ своїх туристичних можливостей і акцент на тому, що ці країни, можливо, одні з останніх незайманих куточків Азії.

Від танків до туристів

У 2007 році, щоб не допустити світового розголосу, влада М’янми закрила кордони і ввела комендантську годину. Тоді, виступаючи на Генеральній асамблеї ООН, президент США Джордж Буш заявив, що, мабуть, ця країна залишиться ізольованою від світу ще на багато років. Політик також додав, що це сильно зашкодить економіці країни, яка могла прогодуватися тільки завдяки туристам, нелегальному видобутку рубінів і вирощуванню маку.

Але минуло кілька років, і військова хунта погодилася випустити з-під арешту лідерів демократичних партій і навіть провела умовно чесні вибори до парламенту. А головне – країна відкрила кордони і ввела пільговий режим для польотів головних азіатських авіакомпаній.

За думку Стівена Шиллера з ЮНЕСКО, цього року М’янма повинна підписати безвізову угоду з великими державами Азії, що значно спростить туризм. Крім того, іноземні інвестори вже вклали в будівництво готелів і зон відпочинку понад $ 1,6 млрд у минулому році.

Якщо так піде і надалі, то незабаром значна частина узбережжя Індійського океану там буде забудована. Звичайно, поки що туристам доступні тільки спеціальні зони і пам’ятники культури, а вглиб країни їх можуть і не пустити. Але у порівнянні із ситуацією кількома роками раніше це значний прогрес.

Другим прикладом переходу від війни до туризму може стати Шрі-Ланка. У 2009 році урядові війська розгромили партизанів з руху Тигри звільнення Таміл-Ілама. До цього значна частина острова була ареною багаторічної громадянської війни. Туризм там майже не розвивався, і мандрівники воліли їздити в Індію, яка поступово ставала все дорожчою.

Тим часом в Шрі-Ланці кращі кліматичні умови і майже відсутні змії і небезпечні комахи. Тільки кілька років тому, після завершення війни, уряд почав будувати готелі. І зараз на острів їздять туристи, в тому числі з України. На їхню думку, там не так дорого і чистіше, ніж в Індії, а головне, на основних курортах ще не так багато народу.

Такі країни, як В’єтнам, М’янма, Шрі-Ланка, не можуть спертися на розвинену промисловість і туризм стає для них головною статтею доходу

За думку Стефана Грейзера з Гарварду, все більше країн Південно-Західної Азії встають на демократичний шлях розвитку і готові будувати інфраструктуру для туристів. Приклад Китаю, де партія домоглася процвітання, не поступившись правлінню демократів, заохочує багатьох, і вони готові працювати з іноземними інвесторами. Тим більше що такі країни, як В’єтнам, М’янма, Шрі-Ланка, не можуть спертися на розвинену промисловість і туризм стає для них головною статтею доходу.

Багаті клієнти

Туризм особливо популярний у невеликих країнах Азії ще й через те, що у людей з’являються гроші, щоб летіти туди. Основну масу, понад 40%, там складають відпочивальники з Китаю. Їм не так далеко летіти, і вони можуть собі це дозволити.

Зараз у великих містах КНР, таких як Шанхай або Гонконг, велика частина населення отримує зарплату, яку можна порівняти зі ставками в Євросоюзі чи США. При цьому роздрібні ціни там поки що нижчі, і люди можуть акумулювати більше грошей.

Крім того, зараз у Китаї сплеск популярності пляжного туризму. Невеликі країни Азії можуть надати китайцям можливість відпочивати в себе, до того ж вони поки що не такі дорогі, як Таїланд або Малайзія, які звикли до туристів з Європи. За даними ООН, понад третина всіх мандрівників до М’янми чи В’єтнаму минулого року була китайцями.

З іншого боку, у розвинених країнах відновлюється економіка і люди можуть дозволити собі подорожі. До того ж у корпоративній культурі США та ЄС відбулися певні зміни, і тепер робота багато років поспіль без відпустки вже не вітається, а співробітникам пропонують працювати віддалено.

У компаніях вважають, що система роботи без відпочинку призводить до зростання числа помилок, і відпустка знову стає обов’язковою. І тут країни Азії знову виграють, тому що значна частина американців і європейців хочуть поїхати за новими враженнями, але в безпечні умови.

Оскільки Близький Схід і Північна Африка охоплені війнами, то раніше закриті країни Азії стають все більш привабливими. На їхній території влада вже навела порядок і придушила всі протести, і при цьому пропонує спеціальні умови для іноземців. За даними ЮНЕСКО, в цьому році туристичний потік в ці країни зросте більш ніж на 20%.

Український маршрут

Для любителів турів з України нові країни Азії поки що важкодоступні. Вартість туру в Індонезію або М’янму значно перевищує такі самі пропозиції для Індії чи Єгипту: туди ще не налагоджені масові поїздки.

З одного боку, українці вважають за краще їздити в перевірені країни на зразок Туреччини або Болгарії, які до того ж дешевші. З іншого, у нас не так багато авіакомпаній, що літають у Південну Азію. Крім того, останній обвал курсу гривні зробив поїздки ще дорожчими.

З України в Азію дістаються переважно індивідуальні мандрівники, здатні спланувати маршрут самостійно і взяти квитки різних авіакомпаній зі стикуванням в арабських Еміратах або Індії

Тому поки що туди дістаються переважно індивідуальні мандрівники, здатні спланувати маршрут самостійно і взяти квитки різних авіакомпаній зі стикуванням в арабських Еміратах або Індії. Але їх не такий великий відсоток: за словами Шеляжного, до Індонезії групами поки що приїжджають тільки росіяни чи казахи. Українців дуже небагато, і переважно вони живуть у дуже дорогих готелях, рідко виїжджаючи на екскурсії. Одиночні мандрівники намагаються економити на всьому.

Сьогодні азіатські країни ще тільки ведуть переговори з Києвом про скасування візового режиму і спрощену систему перельотів. Але поки що вони залишаються малодоступними для масових туристів з України, в той час як світ поступово відкриває для себе ці раніше загублені куточки Азії.

Шукайте деталі в групі Facebook

Поширити