Язичники, рідновіри, погани… Жах, яка тільки нечисть не лізе на українську землю “паваєвать”!
Війна на Донбасі стала тріумфом реконструкції. Починаючи від реконструктора Стрєлкова-Гіркіна, проливати свою і чужу кров їдуть і інші любителі рядженої старовини, тим самим ніби підтверджуючи всім нам: війна – це чудовисько з минулого
. Колишні офіцери Білої армії і римські легіонери зарядили зброю. Ось уже й погани підтяглися на війну «за братів-слов’ян» – нашивають шеврони з коловратом і малюють сонцеворот на танках.
Чи могли таке уявити наші предки, які поклонялися богу сонця Дажбогу?
Про маневри «поганських» диверсійно-штурмових розвідувальних груп «Русич» та «Ратибор» в новинах повідомляють вже з якоюсь інтонацією буденності. Журнал Times описував, як батальйон «Сварожичі» донецьких язичників з “калашами” в руках молиться богам навколо багаття. «Нова газета» серед уральських “дабравольцев”, які повертаються з війни, теж зустріла язичників.
Згідно Атласу релігій і національностей, складеним дослідницькою службою в 2012 році, 1,5% росіян повідомили, що «сповідують традиційну релігію предків, поклоняються богам і силам природи». Це більше двох мільйонів чоловік. «ВКантактє» можна знайти безліч «слов’янських пабліків». Я знайшла групу рідновірської (один з напрямів сучасного язичництва) роти у складі батальйону «Привид», який воюює в «ЛНР». На сторінці активно зазивають однодумців – воювати. Набір веде Андрій Афанасьєв з Новосибірська, позивний «Чеслав». На батьківщині в Новосибірську його знають як самонареченого Чеслава Осмомисла (Чеслав – «чесне ім’я», Осмомисл – «многодум» (старосл.). Він жрець-верховода рідновірської громади «Земля Дажбога», постійний учасник «Російських маршів».
Тепер ось він «верховодить» на одному з блокпостів під Луганськом. Розповідає, що зустрічав на полі бою своїх одновірців.
– День Перуна я відзначав тут, вже на посту, – ділиться Чеслав. – Так я відійшов убік славити богів, щоб народ не дивувався. Але ніхто в принципі не був проти!
У «роті рідновірів» близько 20 осіб, але, за словами Андрія, багато пишуть йому, що ось-ось приїдуть або переведуться з інших місць. Окрім Андрія в роті ще один рідновір – його тезка з Севастополя, «номінально це робить роту ідейно рідновірською». В роту беруть і «інших російських націонал-патріотів з християн і атеїстів» Так написано в групі роти «Вкантактє».
Зараз Чеслав охороняє 31-й блокпост між селами Фрунзе і Кримським Луганської області, вже кілька місяців. Поки затишшя, і йому на посту нудно. Але він сподівається, що скоро «буде наступ, щоб землю звільняти від укрів».
Андрій пробув на Донбасі з липня по грудень, знову приїхав в квітні цього року. Після вбивства Мозгового він довго метався: чи залишатися воювати за «олігархат» або повертатися до Новосибірська. Але хлопці з бригади переконали: не можна зраджувати комбрига. Не так давно Андрій отримав гвинтівку особисто з рук командира, до того ж представляв бригаду на параді 9 травня…
Андрій-Чеслав пояснює, що він тут робить. Виявляється у язичника в житті кілька шляхів – хлібороба, жерця і воїна. Як жрець він себе вже випробував, «городні справи» – не до душі… Залишалося пройти шлях воїна.
– Потрібно випробувати себе і на військовій ниві. І переконання мої підштовхнули – за росіян своїх, за слов’ян. Довести, що, я не тільки на словах, але й на ділі націоналіст і захисник свого народу. Захищати народ Чеслав зібрався від «конкуруючої ідентичності».
Що цікаво: на боці ворога теж є «рідновіри». І Чеслав про це знає. Але стріляти в них він не соромиться.
– Я був номінальним християнином, з патріотичних переконань. Але потім зрозумів, що християнство не корелює з націоналізмом, в той час як рідновіри говорить про любов до свого народу і його збереженні.
Джерело – http://novayagazeta.livejournal.com/3280530.html
Шукайте деталі в групі Facebook
