Історія повторюється: у 2015, як і в 1940, в РаSSєї нагороджують за вбивства

Кремлівський режим визнав Катиньський злочин на офіційному рівні. Вина Сталіна і НКВС – це об’єктивна реальність. І доказом тому конкретні факти: документи, які показують, як приймалося рішення, як оформлялися справи, проводилося етапування, здійснювався розстріл, хто брав участь у розстрільній акції. Виконавці відомі поіменно – 125 чоловік були нагороджені за це вбивство.

Цьому визнанню передувало майже півстоліття радянських “тверджень”, що польських офіцерів у 1941 році нібито розстріляли гітлерівці.

Ця фальсифікація була офіційно оформлена у вигляді повідомлення про результати розслідування надзвичайної комісії, яку в момент призначення назвали Комісією з розслідування вбивства польських офіцерів німецько-фашистськими загарбниками в Катиньському лісі. Такою назвою вже був заданий результат цього розслідування. Звичайно, це була відповідь на німецьке розслідування, яке відбулося за півроку до того: виявлення могил, ексгумація. І потім на підставі так званого розслідування так званої Комісії Бурденко були сфабриковані ті докази і знайдені ті «свідки», яких підсунули цієї комісії НКВС і КДБ.

Збережені робочі документи цієї комісії, у тому числі документи їх внутрішнього листування, вказують на те, що Бурденко все ж знав істину. Є легенда, що нібито Бурденко, будучи тяжко хворий, перед смертю все ж зізнався комусь із своїх близьких, що насправді польських офіцерів розстріляли “савєти”. Є записка, яка свідчить про його сумніви: він листувався з кимось із НКВД, мало не з Меркуловим, коли мова йшла про те, кому з членів комісії довірити виступ на прес-конференції для іноземних журналістів в січні 1944 року в Смоленську. І він говорив, що цього краще не потрібно робити, тому що у нього є сумніви.

Це про те, що передувало офіційному визнанню в 1990 році провини НКВС. Але в повідомленні ТАСС дуже сором’язливо постаралися уникнути абревіатури НКВС, там було сказано, що це лиходійство – справа рук Берії, Меркулова та їхніх підручних, тільки б не образити саме відомство.

Товариством «Меморіал» спільно з польським Центром «Карта» підготовлена книга пам’яті «Убито в Катині», здано до друку і у вересні буде представлена публіці.

У цій книзі вперше російською мовою список розстріляних в Катині. Для кожного з 4 415 польських військовополонених, страчених в Катиньському лісі навесні 1940 року, наведені посилання на документи, що підтверджують його трагічну долю.

Поіменно назвати всі 22000 розстріляних польських військовополонених неможливо. Ось що говорить упорядник книги Олександр Гур’янов:

«Зараз в документах є прізвища всього лише 18000. Якщо говорити про жертви катиньського злочину, то це п’ять груп. Три групи – полонені з трьох таборів, і дві групи – ув’язнені з в’язниць Західної України і Західної Білорусії. Так от, за укладеними в’язниць Західної Білорусії жодних документів, жодних імен немає. Решта 4 групи – це 18000, їхні імена відомі. Термін «Катиньський злочин» – збірний, але наша книга відноситься тільки до однієї групи – до Козельського табору, який і був розстріляний саме в Катиньському лісі, це 4415 людина, як ми зараз встановили. Мета – зібрати всі документи.

Посилання на ці документи важливі, наприклад, з точки зору поіменної реабілітації, визнання людей жертвами політичних репресій, від чого головна військова прокуратура РаSSєї навідріз відмовляється».

А тепер дивіться, перед вами катинські фотографії…

Джерело – http://novayagazeta.livejournal.com/3550057.html