Об’єднання Українських церков – однозначний кінець “руSSкого міра”!

“Виникнення єдиної незалежної Української православної церкви стане кошмарним сценарієм для Путлера і Кірілла”, – повідомляє Forbes.

Сирія на кілька місяців витіснила Україну, ставши місцем проведення «священної війни» – таке визначення раSSєйському втручанню в сирійський конфлікт дала РПЦ. Але Кремль і РПЦ з самого початку представляють анексію Криму і бойові дії на сході України як таку ж «священну війну».

Коли Путлер пояснює, чому він у 2014 році анексував Крим, він говорить про його «сакральність», про те, що це духовна колиска російської нації. Напевно, він мав на увазі «хрещення Русі», коли київський князь Володимир прийняв східне православ’я і змусив прийняти його свій народ.

При цьому ні Кремль, ні РПЦ нічого не говорять про те, що зв’язок між київським державою X і XI століть, і тим політичним утворенням, яке пізніше стало «Московією», а пізніше перетворилося в сьогоднішню росію, вельми сумнівна. Історик Гарвардського університету і фахівець з давньої Русі Едвард Кінан (Edward Keenan) заявляв, що середньовічна Московія не виказувала ніяких ознак того, що є продовженням київського держави, і стверджував, що така історична лінія трактування виникла пізніше.

РПЦ цілком підтримала анексію Криму і інтервенцію на сході України, описуючи даний конфлікт апокаліптичними богословськими термінами в повній відповідності з історичними уявленнями РаSSєї про своє “месіанське призначення”. Виходить, що окупаційна влада в Криму і проросійські сили на сході України ведуть «священну війну» проти всіх тих, хто не належить до російського православ’я, бачачи в них ворогів.

До путлерівської анексії Криму та його агресивних дій на сході України Кірілл на протязі п’яти років докладав великих зусиль для посилення присутності РПЦ в Україні. Але вся його робота виявилася під загрозою з початком конфлікту, в якому більшість українців звинувачують Путлера, а отже, і РПЦ, оскільки вона підтримує його дії. Негативна реакція України на дії Москви завдала величезної шкоди надіям на відновлення під керівництвом Кремля «руSSкого міра».

Українська православна церква Московського пархату (МП – по суті справи, це відділення РПЦ в Україні) небувалими темпами втрачає своїх членів і храми, оскільки українці не бажають бути частиною церковного органу, який вважають не більше ніж придатком російського режиму, що розриває, на їхню думку, Україну на частини іруючі, духовенство і цілі церкви переходять на бік двох самостійних українських православних церков: автономної Української православної церкви Київського патріархату, яка відійшла від Москви після розпаду Радянського Союзу і Української автокефальної православної церкви).

Ці незалежні православні церкви України ведуть переговори про об’єднання і сподіваються на те, що вселенський патріарх і лідер східного православ’я Варфоломій надасть їм самостійність, після чого вони в канонічному плані будуть підкорятися тільки йому, а не Москві (Боротьба між Києвом і Москвою за канонічну незалежність Києва бере свій початок в кінці XVII століття, коли Москва наполегливо намагалася підпорядкувати собі Київ, а Київ хотів підкорятися тільки святому престолу в Константинополі, який стоїть на чолі східного православ’я. В 1680-х роках Москва навіть спробувала підкупити Константинопольський патріархат, щоб забезпечити собі владу над Києвом).

Митрополит Онуфрій, який очолює РПЦ на Україні, з метою втримати ці церкви і зберегти їх в складі МП сказав їм, що вони можуть більше не молитися за Кірілла під час недільного богослужіння, якщо у них в регіоні віруючі ставляться до цього вороже (а вороже ставлення до нього там дуже сильне – як зазначив нещодавно Пол Гобл (Paul Goble), тенденції сьогодні не на користь Москви: в Україні сьогодні приблизно 16 тисяч християнських парафій, які не підкоряються Москві, а підпорядковуються їй всього 12 500. У результаті розмови Кірілла про Україну як про «канонічну територію» РПЦ стають все більш безпідставними).

Якщо українські православні церкви, які зараз перебувають в підпорядкуванні Кірілла, почнуть в масовому порядку йти з МП… претензії Москви на міжнародне лідерство в православ’ї зазвучать все менш переконливо, а культурний вплив РаSSєї у світі буде не посилюватися, а слабшати.

Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Томас Галліксон (Thomas Gullickson) застерігає: «Всі заяви, які звучать останнім часом з Кремля, не залишають майже ніяких сумнівів у ворожості рассєйського православ’я до українських греко-католиків і в його нетерпиме ставлення до них». Далі він зазначає, що УГКЦ в Криму і на сході України «загрожує повне зникнення». З приводу Криму нунцій заявляє: «Якщо РаSSєя збереже контроль над цим регіоном, важко собі уявити, як туди може повернутися католицьке життя, грецьке або латинське».

Сталін невдовзі після закінчення Другої світової війни спробував винищити УГКЦ, змусивши її об’єднатися з РПЦ, яку він повністю контролював після її відновлення і перетворення в інструмент боротьби з нацистською Німеччиною. УГКЦ вижила, і з тих пір знаходить способи для виживання перед обличчям неослабної ворожості, перш за все з боку радянської влади, а тепер з боку Кремля і РПЦ.

Виникнення єдиної незалежної Української православної церкви, визнаної вселенським патріархом, стане кошмарним сценарієм для Путлера і Кірілла – адже наслідком таких подій буде подальший розпад «руSSкого міра» з їхньої вини, так як до такої ситуації призвело їх партнерство з Криму і України.

Джерело – http://www.forbes.com/sites/paulcoyer/2016/03/20/the-patriarch-the-pope-ukraine-and-the-disintegration-of-the-russian-world/#27a721942e9d


Загрузка...