Сьогоднішній Донбас – модель майбутнього РаSSєї… Тільки у більш жахливій формі!

Конфлікт на тимчасово окупованих українських територіях слід розглядати як міждержавний конфлікт, що має певні особливості, зумовлені широким застосуванням терористичних методів ведення війни з боку супротивника України. Значна частина бойовиків, їхніх командирів, інструкторів і політичних керівників є громадянами РаSSєї, що дозволяє ідентифікувати їх як найманців і терористів. Про це йдеться у публікації RadioSvoboda.

Усі ресурси: амуніція, боєприпаси, пальне, продовольство, фінанси – надходять з території РаSSєї. Без такої підтримки штучні утворення “ДНР”-”ЛНР” не протрималися б і кількох тижнів.

Набір тактичних інструментів Кремля включає розпалювання конфліктів у вразливих точках світу для подальшого їх урегулювання за участю РаSSєї в ролі повноправного партнера Заходу. На думку Кремля, це єдина сфера, в якій росія конкурентоспроможна, позаяк вона не може конкурувати зі світом економічно, політично і соціально.

При катастрофічній економічній деградації, зумовленій обраною моделлю ресурсної економіки, росія в змозі ефективно виробляти лише насильство – озброєння і конфлікти. Конвертація насильства в політичні і економічні дивіденди – політика Кремля та його сателітів останніх десятиліть.

Вочевидь, розпродаж застарілих зразків озброєнь є важливою додатковою статтею доходу для кремлівського режиму. А поширення і підтримка конфліктів – засобом підтримки ринку застарілих озброєнь і інструментом посилення політичного впливу.

На думку військового аналітика Павла Фельгенгауера, Москва вперто і активно шукає плацдарми для нових конфліктів, як засобів посилення регіонального і глобального впливу. Починаючи з Абхазії і Придністров’я, і до Курдистану й Карабаху Кремль створює низку приводів для початку відкритого геополітичного і військово-політичного конфлікту зі США з використанням ядерного шантажу.

За цією тактикою декларується стратегія встановлення нового світового порядку, де росія могла б диктувати світові свої умови з розділу сфер впливу і впровадження хибно визначеного суверенітету. Ця стратегія і ця мета є настільки архаїчними і утопічними, що не можуть бути реалізованими в сучасному світі, навіть на рівні постановки завдання. Тому слід визнати, що стратегії у Кремля немає.

В умовах тактичного хаосу й відсутності стратегії росія як соціальна система що далі, то більше нагадує, за влучним визначенням російського соціолога Ігоря Клямкина,«непізнаний соціооб’єкт, що рухається за непередбачуваною траєкторією і постійно подає сигнали про свою суб’єктну надповноцінність». Відсутність стратегії управління свідчить, зокрема, і про те, що даний об’єкт є непізнаним не тільки зовнішніми спостерігачами, але й непізнаним зсередини.

Путлерівський режим призвів до незворотних наслідків для російської держави і російського суспільства. Сьогодні ми бачимо хаотичний рух росії до катастрофи за непередбачуваною траєкторією, і немає нічого, що дозволило б судити про передбачуваність її еволюції. Ніякі історичні паралелі не можуть повною мірою описати нинішній стан і не дозволяють судити про те, як будуть надалі відтворюватися закономірності російської історії.

Цілком зрозуміло, що катастрофа неминуча, кремлівський режим докладає всіх можливих зусиль для її наближення під захоплені оплески населення. І навколишній світ, стомлений і розлючений божевіллям кремлівського режиму, розчарований деградацією російського суспільства, готовий сприяти катастрофі, що насувається. Єдине питання – ціна, яку доведеться заплатити за порятунок світу від кремлівської загрози.

Сьогодні Донбас – це соціологічна лабораторія, де реалізується наймасштабніший соціокультурний експеримент, який має показати майбутні сценарії занепаду РаSSєї.

За матеріалами – http://www.radiosvoboda.org/content/article/27704821.html