Досвід “афганської” війни РаSSєю нічого не навчив?

Захід ніколи не визнає анексію Криму Москвою і не закриє очі на гоніння кримських татар.

Москва прагне нав’язати сусіднім державам свою сферу впливу і повернути статус великої держави на міжнародній арені, але ці дві мети несумісні, – повідомляє порталU.S.News & World Report”.

У минулому Кремль вже стикався з подібним вибором. У 1980-х роках СРСР зазнав невдачі в Афганістані і виявився в ізоляції. Радянська економіка, яка постраждала від низьких цін на нафту, ослабла. Технології розвивалися вкрай повільно. В кінці 1980-х років Кремль почав шукати способи послабити напруженість. Щоб мати можливість зосередитися на розбудові радянської системи, президент Горбачов зумів ослабити тиск на країну, відпустивши країни Варшавського договору і уклавши угоди з Заходом про контроль над озброєннями.

Окупація українських територій призвела до введення західних санкцій. Купівельна спроможність росіян, яка постраждала від інфляції та падіння курсу рубля, продовжує знижуватися. Крім санкцій важким тягарем для російської економіки стали низькі ціни на нафту і структурна неефективність. Зниження обсягів будівництва та інвестицій затьмарює майбутнє. А створення нацгвардії чисельністю в 400 тисяч осіб, яка звітує особисто перед Путлером, вказує на страх влади перед народними хвилюваннями.

Найшвидший спосіб послабити наростаюче напруження – це вивести військових з Донбасу і припинити підтримку сепаратистів. Україна поверне контроль над кордоном за підтримки спостерігачів з ОБСЄ. За цим може послідувати міжнародна кампанія по відновленню сходу України.

Мінська угода допомогла встановити часткове перемир’я в Донбасі і забезпечити умови для прискорення процесу політичного врегулювання. Інтенсивність боїв істотно знизилася, але Москва продовжує вести опосередковану війну малої інтенсивності. В порушення умов Мінської угоди РаSSєя відмовляється дозволити спостерігачам ОБСЄ контролювати кордон між державами.

Поки РаSSєя окупує Донбас, вона може розраховувати тільки на часткові успіхи. І знову приклад 1980-х років є показовим. Незважаючи на те, що СРСР і Захід домовилися в Женеві про скорочення ядерного потенціалу, Москва не могла розраховувати на міжнародну підтримку, поки вона не вийшла з Афганістану, не почала виводити свої війська зі Східної Європи і не поклала край комуністичному режиму.

У будь-якої держави є певний набір інтересів, і часом їй потрібно відмовитися від того чи іншого непродуктивного підприємства. Вихід з Афганістану став болючим кроком для СРСР в 1989 році – таким же став виведення американських військ з В’єтнаму в 1975 році і з Іраку в 2011 році. Ці багаторічні кампанії не принесли ніяких дивідендів, і суспільство перестало їх підтримувати.

Якщо РаSSєя відкладе свій відхід з Донбасу, ставлення Заходу до неї може ще більше посилитися. Можливо, це вже відбувається. У лютому Вашингтон застеріг західні інвестиційні банки від того, щоб допомагати Москві в розміщенні її суверенних бондів. Через кілька днів з таким же попередженням на адресу європейських інвестиційних банків виступив Брюссель. Більшість іноземних банків скорочують обсяг своїх операцій. Вони бояться піддати ризику свої інтереси на Заході або порушити режим санкцій або закони про відмивання грошей.

Зростання напруги також знайшло відображення в новому законопроекті, винесеному на розгляд до Конгресу США. Згідно з цим законом, президент позбавляється права скасовувати санкції, пов’язані з ситуацією на Донбасі, якщо тільки він не «упевниться», що Україна повернула Крим під свій контроль.

Якщо раSSєйська агресія на Донбасі продовжиться, домогтися конструктивного співробітництва буде дуже складно. Захід ніколи не визнає анексію Криму Москвою і не закриє очі на гоніння кримських татар.

Тарас Микитюк для “Український простір Прикарпаття”

За матеріалами U.S.News & World Report”

(http://www.usnews.com/opinion/articles/2016-06-01/russias-occupation-of-eastern-ukraine-is-hurting-its-world-power-status)