Маленька вулиця великих можливостей

Майже непомітна і затишна вулиця Сабата…

Роками вона ніби прислуговує двом великим вулицям – Шевченка та Чорновола. З обох сторін вулиці старенькі, підупалі будинки. Серед будинків з красивими верандами на розі вулиці Шевченка стоїть майже непомітна двоповерхова подовгувата будівля. Ніби тимчасова, з рокам жильці сусідніх будинків звикли до архітектурного скромняги, а пересічні мешканці міста, мабуть, і не помічали.

1_c1041

Зрозуміло, що вся цінність цієї будівлі – в землі, на якій вона розміщена. Землі в нашому місті постійно не вистачає, а тим паче в центральній частині, ще й біля парку. Місце цього будинку-простака міг би успадкувати якийсь добротний особняк, що вписується у місцеву забудову. Та чи втримається хто від ласого заробітку і чи вистачить терпіння в майбутнього власника не перебрати з поверховістю, дотриматися містобудівних умов, не порушити спокій сусідніх старих будівель? Сумнівно, бо вже спосіб привласнення цього будинку та землі викликає багато питань.

Цю будівлю багато років орендував Прикарпатський університет. Йдучи по вулиці Шевченка чи Сабата, часто можна було почути музику – тут навчалися студенти музпеду. І це було чудово, особливо коли теплими днями вони виходили на подвір’я і давали свої перші концерти перехожим. Договір оренди був укладений ще з 03.01.2006 року між виконавчим комітетом міської ради та ДВНЗ “Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника”.

04.08.2015 Прикарпатський національний університет звернувся з листом про розірвання договору. Дивно, чому, у зв’язку з чим? Як пам’ятаємо, власне у 2015 році відбувалися вибори і змінювалася місцева влада, правління Віктора Анушкевичуса добігало кінця.

10.12.2015 року міською радою було прийняте рішення №677 про те, щоб укласти договір оренди на вищезгадане приміщення з приватним підприємством “Івано-Франківський міський організаційно-методичний центр культури і мистецтва”, нежитлові приміщення 201,6 кв. м терміном до 31.10.2018 року. Ціль діяльності – розміщення архівів. Дуже дивна назва як для приватного підприємства і досить рідкісна діяльність.

14797352_939222226183290_1021324173_n

 

Однак фірма на договорі оренди приміщення не зупинилася. Підписавши договір оренди на нежитлове приміщення, фірма взялася за оформлення земельної ділянки. Так, самим договором прописано: п. 11.1.2  “орендар зобов’язується оформити право користування земельною ділянкою, на якій розташований об’єкт оренди, та сплачувати плату за її користування (у вигляді орендної плати чи земельного податку відповідно до правовстановлюючих документів на землю)”. Фактично цим пунктом влада зобов’язала фірму-орендаря оформити документи на землю і сплачувати за її користування. Наміри ніби добрі, але не в цьому випадку.

14800351_939222356183277_1183508022_o

 

Цікаво, що згідно із додатком 3 до рішення сесії міської ради №220 – 6 від 08.07.2016 р. ця земельна ділянка передається в оренду на 10 років, тобто до 2026 року.  В той час договір оренди на нежитлове приміщення № ДО – 3773 від 06 січня 2016 року укладений до 2018 року. Чому така велика різниця у терміні оренди приміщення та земельної ділянки?

Окрім того, пунктом 1.5 договору оренди на нежитлове приміщення передбачено, що орендареві надається користування земельною ділянкою, на якій знаходяться орендовані приміщення, а також земельною ділянкою, яка прилягає до будинку, в якому розташовані приміщення, у розмірі, необхідному для досягнення мети оренди приміщень, на строк, що не перевищує терміну дії цього договору.

Це означає, що земельна ділянка повинна була бути передана в оренду терміном до 31.10.2018 року.

Тобто зрозуміло, що фірму-орендаря цікавить тільки земля, оренда приміщення – це тільки привід і спосіб нею заволодіти.

Також нещодавно рішенням виконкому від 01.09.2016 №590 це приміщення внесено в програму приватизації комунального майна. Приміщення не буде продане з аукціону, а тільки викуплене. Тобто фірма, яка зараз його орендує, викупить приміщеня без жодної конкуренції і перешкод.

Чому такі лагідні умови для цієї нікому невідомої фірми?

Все просто і сумно.

Приватне підприємство “Івано-Франківський міський організаційно-методичний центр культури і мистецтва” зареєстроване 24.09.2015 року, договір оренди підписало уже 10 грудня 2015. Єдиним засновником і власником такого неординарного підприємства є Корчинська Тетяна Миколаївна, дружина Романюка Сергія Васильовича, члена виконкому та колишнього депутата міської ради від партії “Свобода”, нашої міської партії влади.

Сергій Романюк є співзасновником будівельної компанії “Будівельна компанія ЕСПО”, адреса, за якою п. Сергій зареєстрований як засновник, та ж сама, за якою зареєстрована фірма дружини, що орендує приміщення на вул. Сабата, 3. Перевіривши інформацію в єдиному реєстрі речових прав, з’ясовуємо, що, справді, за адресою вул. Коновальця, 77, кв.16 зареєстрована трикімнатна квартира, власником якої є Сергій Романюк. Руками дружини виконкомівець вирішив провернути оборудку і заволодіти будівлею та дорогою землею.

Як бачимо, не марно п. Романюк трудиться у виконкомі. Навіть незважаючи на те, що він не став депутатом цього скликання міськради, як член виконкому він успішно вирішує свої власні питання.

Чому будівлю разом із землею не продали з аукціону, а обхідними шляхами фактично за безцінь передають приватній фірмі, яка нічого корисного для громади міста не зробила? Це риторичне запитання, і воно з’явилося одразу, коли рік тому молода команда на чолі з Русланом Маріцінківом прийшла до влада начебто наводити порядок з незаконними забудовами та з розбазаренням міської землі.


Джерело - http://kurs.if.ua/