Росія хотіла стати Третім Римом, а вийшло друге Зімбабве

Поки РФ не зрозуміє, що її історія – історія хвороби і злочини, вона так і залишиться на задвірках світу …

1478555773_7841610_9742cf35_4_500x317-720x340

Оголосили себе Третім Римом – отримали другий Зімбабве на Південному березі Північного льодовитого океану, пише сьогодні письменник, доктор фізико-математичних наук Ігор Гарін на сторінках «Нового часу».

Подолавши опричнину і скуратовщіну, проголосити гасло: “православие-самодержавие-народность. В результате — зубатовщина, шигалевщина и ежовщина.”

Почали піснею: «Боже, царя храни!», Закінчили – «Вставай, прокляттям затаврований …»

Претендували на вищу духовність – вийшов тотальний зомбаж.

Оголосили себе народом-богоносцем, проголосили «симфонію церкви і держави» – зруйнували сотні тисяч церков і вбили мільйон священнослужителів.Трощили церкви і вбивали попів – знайшли зграю Гундяєвих.

Будували новий світ – вийшло заперечення очевиднї дійсності.

Прагнули до свободи і порядку – історія вибрала напрямок між хаосом і деспотизмом.

Взялися за «марксизм», вийшов – державний тероризм. Хотіли побудувати комунізм – скінчилося олігархією. Назвали щастя народне більшовизмом – в результаті масові чистки і тожество чекізму.

Вступили в Другу світову разом з союзником Гітлером, почали з фюрером ділити Європу – отримали чергову «м’ясорубку» і в черговий раз зруйновану країну.

Співали гімни розуму – створили «дурку».

Почали боротися за мир – стали наочним прикладом того, що країна не може жити без війни.

Проголосили торжество народної освіти, виявилося: «Умом Россию не понять, аршином общим не измерить, у ней особенная стать, в Россию можно только верить».

Кинулися в царство правди і справедливості – впали в самогіпноз і зраділи обману.

Спекулювали історією і культурою – жонглювали пам’ятниками упирям і живодерам.

Ставили на вищий пост в країні повну нікчему – як правило, виходив генералісимус, що викидається на смітник.

Заявили себе інтернаціоналістами – виявилися суцільно фашисти, расисти, антисеміти і ксенофоби, ходоки «російських маршів» та «чорних сотень».

Боролися за мир – не пропустили жодної м’ясорубки і задобрили всі бандитські режими на планеті Земля.

Оголосили торжество «нової людини» – посприяли формуванню особливого совкового менталітету, який зробив каральні, наступальні, агресивні війни не тільки можливими, але необхідними для самого людиноненависницького режиму в світі.

Претендували на першість і отримали ОНЕ – по самим мерзенним показникам.

Боролися з алкоголізмом – отримали перші місця по наркоманії і ВІЛ-інфекції.

Культували «зразкову радянську сім’ю» – в кожній родині або «ворог народу», або зек, або п’яниця-наркоман, або опер, або вертухай, або сексот держбезпеки.

Співали гімни людині-творцеві, повністю нехтуючи людськими життями і розтираючи людей в табірний пил.

Заявили власну богообраність і винятковість, в результаті – тьма безмозких холуїв або пьяндиг.

Переробляли природу, рухали гори, повертали ріки – всюди повна розруха.

Декларували загальне щастя, маніфестував достаток через 20 років – скінчилися продукти.

Зруйнували СРСР, як би заборонили КПРС і начебто ліквідували КДБ – отримали «кооператив Озеро», пересадивши чекістів з Луб’янки в Кремль.

Кинулися до демократії – затужила за «сильною рукою» і «сталінського порядку», оголосивши небагатьох думаючих ліберастами.

Побороли балаганне ГКЧП-2 – напоролися на реальне ГКЧП-2.

Експропріювали експропріаторів – поповнили список Forbes.

Ознаменували початок і кінець олімпіад в Пекіні і Сочі війнами в Грузії і захопленням Криму, змусивши П’єра де Кубертен перевернутися в труні.

Боролися з міжнародним тероризмом за допомогою тероризму державного, повертаючи весь світ в епоху нестабільності і загального страху.

Садили на трон левів – виявилися суцільно шакали.

Чекали і жадали політичного лева, сильної руки – отримали недоумка з пітерського підворіття, трагікомедійного ловця грецьких амфор.

Чекали, що час нестримно помчить вперед – воно неухильно поповзло назад.

Будували вертикаль влади – вийшло: дебіл на дебілів і дебілом поганяє.

Оголосили весь світ ворожим – потрапили в світові ізгої.

Природа нагородила незліченними багатствами – все пустили за вітром або випустили в трубу.

Заговорили про правову державу і найсправедливіший суд – в черговий раз опинилися біля розбитого корита, що стоїть на краю прірви.

Оголосили «русскій мір» – пішов «вантаж 200».

Історія Росії – це історія, ознайомившись з якою, можна сказати: «так жити не можна».

Кажуть, історія необхідна, щоб вчитися на помилках попередніх поколінь. Тут історія існує для того, щоб полегшити зміну одного узурпаторського режиму новими державними злочинцями. Федір Тютчев написав: «Історія Росії до Петра Великого – одна панахида, а після Петра Великого – одна кримінальна справа». Поки Росія не зрозуміє, що її історія – історія хвороби і злочини, вона так і залишиться на задвірках світу.

* * *

Приблизно такої ж думки про нинішній російський режим і російський письменник Борис Акунін, який заявив минулого місяця, що Путін виявився ще більш тупим, ніж передбачалося раніше.

Інший відомий російський письменник – Володимир Войнович – вказав у вересні, що «Росія завдає непоправної шкоди не лише Україні, а й самій собі».

А ще один російський письменник – Віктор Єрофєєв – заявив в серпні, що Росія не може бути нормальною країною. Про це він написав під вкрай негативним враженням від поїздки до окупованого Крим.
за матеріалами:

http://elise.com.ua/;

http://espreso.tv/;

korupciya.com


-