Росія хотіла стати Третім Римом, а вийшло друге Зімбабве
Поки РФ не зрозуміє, що її історія – історія хвороби і злочини, вона так і залишиться на задвірках світу …
Оголосили себе Третім Римом – отримали другий Зімбабве на Південному березі Північного льодовитого океану, пише сьогодні письменник, доктор фізико-математичних наук Ігор Гарін на сторінках «Нового часу».
Подолавши опричнину і скуратовщіну, проголосити гасло: “православие-самодержавие-народность. В результате — зубатовщина, шигалевщина и ежовщина.”
Почали піснею: «Боже, царя храни!», Закінчили – «Вставай, прокляттям затаврований …»
Претендували на вищу духовність – вийшов тотальний зомбаж.
Оголосили себе народом-богоносцем, проголосили «симфонію церкви і держави» – зруйнували сотні тисяч церков і вбили мільйон священнослужителів.Трощили церкви і вбивали попів – знайшли зграю Гундяєвих.
Будували новий світ – вийшло заперечення очевиднї дійсності.
Прагнули до свободи і порядку – історія вибрала напрямок між хаосом і деспотизмом.
Взялися за «марксизм», вийшов – державний тероризм. Хотіли побудувати комунізм – скінчилося олігархією. Назвали щастя народне більшовизмом – в результаті масові чистки і тожество чекізму.
Вступили в Другу світову разом з союзником Гітлером, почали з фюрером ділити Європу – отримали чергову «м’ясорубку» і в черговий раз зруйновану країну.
Співали гімни розуму – створили «дурку».
Почали боротися за мир – стали наочним прикладом того, що країна не може жити без війни.
Проголосили торжество народної освіти, виявилося: «Умом Россию не понять, аршином общим не измерить, у ней особенная стать, в Россию можно только верить».
Кинулися в царство правди і справедливості – впали в самогіпноз і зраділи обману.
Спекулювали історією і культурою – жонглювали пам’ятниками упирям і живодерам.
Ставили на вищий пост в країні повну нікчему – як правило, виходив генералісимус, що викидається на смітник.
Заявили себе інтернаціоналістами – виявилися суцільно фашисти, расисти, антисеміти і ксенофоби, ходоки «російських маршів» та «чорних сотень».
Боролися за мир – не пропустили жодної м’ясорубки і задобрили всі бандитські режими на планеті Земля.
Оголосили торжество «нової людини» – посприяли формуванню особливого совкового менталітету, який зробив каральні, наступальні, агресивні війни не тільки можливими, але необхідними для самого людиноненависницького режиму в світі.
Претендували на першість і отримали ОНЕ – по самим мерзенним показникам.
Боролися з алкоголізмом – отримали перші місця по наркоманії і ВІЛ-інфекції.
Культували «зразкову радянську сім’ю» – в кожній родині або «ворог народу», або зек, або п’яниця-наркоман, або опер, або вертухай, або сексот держбезпеки.
Співали гімни людині-творцеві, повністю нехтуючи людськими життями і розтираючи людей в табірний пил.
Заявили власну богообраність і винятковість, в результаті – тьма безмозких холуїв або пьяндиг.
Переробляли природу, рухали гори, повертали ріки – всюди повна розруха.
Декларували загальне щастя, маніфестував достаток через 20 років – скінчилися продукти.
Зруйнували СРСР, як би заборонили КПРС і начебто ліквідували КДБ – отримали «кооператив Озеро», пересадивши чекістів з Луб’янки в Кремль.
Кинулися до демократії – затужила за «сильною рукою» і «сталінського порядку», оголосивши небагатьох думаючих ліберастами.
Побороли балаганне ГКЧП-2 – напоролися на реальне ГКЧП-2.
Експропріювали експропріаторів – поповнили список Forbes.
Ознаменували початок і кінець олімпіад в Пекіні і Сочі війнами в Грузії і захопленням Криму, змусивши П’єра де Кубертен перевернутися в труні.
Боролися з міжнародним тероризмом за допомогою тероризму державного, повертаючи весь світ в епоху нестабільності і загального страху.
Садили на трон левів – виявилися суцільно шакали.
Чекали і жадали політичного лева, сильної руки – отримали недоумка з пітерського підворіття, трагікомедійного ловця грецьких амфор.
Чекали, що час нестримно помчить вперед – воно неухильно поповзло назад.
Будували вертикаль влади – вийшло: дебіл на дебілів і дебілом поганяє.
Оголосили весь світ ворожим – потрапили в світові ізгої.
Природа нагородила незліченними багатствами – все пустили за вітром або випустили в трубу.
Заговорили про правову державу і найсправедливіший суд – в черговий раз опинилися біля розбитого корита, що стоїть на краю прірви.
Оголосили «русскій мір» – пішов «вантаж 200».
Історія Росії – це історія, ознайомившись з якою, можна сказати: «так жити не можна».
Кажуть, історія необхідна, щоб вчитися на помилках попередніх поколінь. Тут історія існує для того, щоб полегшити зміну одного узурпаторського режиму новими державними злочинцями. Федір Тютчев написав: «Історія Росії до Петра Великого – одна панахида, а після Петра Великого – одна кримінальна справа». Поки Росія не зрозуміє, що її історія – історія хвороби і злочини, вона так і залишиться на задвірках світу.
* * *
Приблизно такої ж думки про нинішній російський режим і російський письменник Борис Акунін, який заявив минулого місяця, що Путін виявився ще більш тупим, ніж передбачалося раніше.
Інший відомий російський письменник – Володимир Войнович – вказав у вересні, що «Росія завдає непоправної шкоди не лише Україні, а й самій собі».
А ще один російський письменник – Віктор Єрофєєв – заявив в серпні, що Росія не може бути нормальною країною. Про це він написав під вкрай негативним враженням від поїздки до окупованого Крим.
за матеріалами:
http://elise.com.ua/;
http://espreso.tv/;
korupciya.com
Шукайте деталі в групі Facebook