Навіщо Польщі українські заробітчани? Польські господарі не можуть нарадуватися на українців

Один з головних парадоксів у відносинах України та Євросоюзу полягає в тому, що наших громадян Брюссель не готовий пускати в межі Шенгенської зони без туристичних віз, але при цьому трудові візи українцям видають без проблем.

285028_1

Тільки за офіційною інформацією, в цьому році сусідня Польща видасть близько мільйона дозволів на роботу для українців. Ще стільки ж наших співвітчизників там перебувають нелегально, передає Ukr.Media.

Переселення народів

“Потрібні працівники.



Оплата – 18 злотих в годину”. Такими оголошеннями обвішані всі вільні рекламні площини четвертого за величиною польського міста Вроцлав. Тут проживає одна з найбільших українських громад у країні – при населенні в 700 тисяч офіційно зареєстровано близько 70 тисяч наших співвітчизників. Ще стільки ж проживають неофіційно.

– Насправді сума до 18 злотих за годину не зовсім коректна, – говорить менеджер проектів компанії OTTO Work Force, яка займається легальним працевлаштуванням тимчасових працівників зі Східної Європи, Микола Шишкін. – Вказана Зарплата “брудними”, тобто без обліку податкових і страхових відрахувань, і, швидше за все, ці оголошення про наймання на шкідливі виробництва або для працівників вузької спеціальності. У більшості випадків некваліфікована праця тут коштує трохи дешевше – “чистими” на руки працівники отримують близько 8-9 злотих (близько 2 євро) на годину.

Як кажуть рекрутери, знайти поляків, готових працювати за 2 євро в годину, дуже складно. Адже до кордону з Німеччиною тут всього 160 кілометрів. А там вже зовсім інші розцінки – працівники можуть розраховувати на 8 євро в годину за точно таку ж некваліфіковану роботу.

– Ще більше платять в Британії, – каже харків’янин Єгор Захаров, який працює в Польщі. – Там, за різними оцінками, проживають близько 2 мільйонів польських громадян. Нещодавно з заробітків на Туманному Альбіоні повернувся один мій знайомий поляк. На лінії з фасування овочевих сумішей йому вдавалося заробити в перекладі на польські гроші до 16 тисяч злотих (близько 4 тисяч євро) на місяць. Так, він працював по 12-14 годин в день практично без вихідних, але в Польщі він навряд чи заробив би і 3000 злотих за таку працю.

Офіційне безробіття в Польщі становить близько 8%, що можна порівняти з Україною. Однак, як кажуть самі поляки, в окремих регіонах відчувається гостра нестача працівників.

У це можна було б не вірити, якщо б на одному з підприємств на вході не висіло оголошення, яке обіцяє 300 злотих (70 євро) винагороди тому, хто приведе нового працівника і той протримається три місяці (стосується громадян ЄС).

– Потреба в робочій силі в Євросоюзі буде рости, – говорить операційний директор компанії OTTO Work Force Томаш Дудек. – Потенціал ринку праці Нідерландів і Німеччини до 2022 року становить близько 5,5-6 млн вакансій. Вони будуть частково закриті за рахунок поляків, а це призведе до того, що через п’ять років в Польщі близько 2,5 мільйона вакансій. Зараз вже 80% наших клієнтів готові працевлаштовувати українців. Думаю, що в майбутньому цей відсоток буде збільшуватися.

Роль посередників

Українці потрапляють на роботу в Польщу двома шляхами – офіційно і неофіційно. Звідси і дві статистики, якими оперують рекрутери.

– Польща ще в 2011 році спростила працевлаштування тимчасових іноземних працівників з шести східноєвропейських країн – України, Росії, Білорусі, Молдови, Грузії та Вірменії, – говорить Томаш Дудек. – Роботодавцям полегшили процедуру видачі дозволів на роботу для іноземців. Цей документ дозволяє оформити робочу візу. Але все одно багато хто їдуть працювати нелегально, побоюються підписувати договори з посередниками. Чомусь у багатьох жителів України з’являється недовіра до тих, хто готовий їх влаштувати на роботу офіційно і безкоштовно, завчасно владнавши всі питання з документами.

Читайте також:  У Коломиї незаконний кіоск демонтували через півроку після встановлення (фотофакт)

У Польщі зараз працюють близько 6 тисяч посередницьких компаній, які офіційно влаштовують українців на роботу.

Схема виглядає наступним чином: роботодавець говорить про те, що у нього є певна кількість вакансій, на які він готовий прийняти іноземців, а посередники шукають працівників в Україні та займаються їх оформленням. При цьому майже всі витрати, пов’язані з оформленням документів і проживанням працівника, оплачує рекрутингове агентство (посередник).

– Українські працівники при працевлаштуванні через фірму-посередника оплачують тільки оформлення трудової візи в Україну і квиток до Польщі, – каже Томаш Дудек. – Більше ніяких витрат вони не несуть. Всі інші витрати лягають на плечі рекрутингових агентств-посередників. Однак в Україні багато місцеві компанії продають липові запрошення на роботу в Польщу. Коштують вони від 700 гривень у Львові до 12 тисяч гривень у Харкові. Хоча на цьому папері написано, що вона безкоштовна, українці платять за них, щоб відкрити робочу візу. Ми хочемо працювати з українцями безпосередньо і для цього вже відкрили свої представництва у трьох українських містах – Львові, Вінниці та Тернополі. Якщо люди стануть звертатися до нас, то ніяких додаткових витрат у них не буде.

Микола Шишкін говорить, що саме українці люблять заробляти на своїх співвітчизниках. Він згадує випадок, коли підприємливий громадянин зібрав у своєму селі всіх бажаючих поїхати в Польщу на заробітки, найняв автобус і привіз їх в офіс компанії-посередника, не забувши взяти з усіх по 100 доларів за те, що домовився про прийняття їх на роботу. Хоча насправді він тільки привіз своїх односельчан до офісу.

Виробничий бум

Близькість до країн Центральної Європи та розвинена транспортна інфраструктура призвели до того, що навколо західних кордонів Польщі як гриби після дощу ростуть склади, логістичні центри, переробні та складальні підприємства.

Приїжджаємо на фабрику з виробництва упаковки німецької компанії Schumaсher . Стандартна прохідна такого підприємства відрізняється від українських виробництв хіба що сканерами відбитків пальців для робітників і алкотестером, який лежить на столику при вході.

– Ми кожен день проводимо вибіркові перевірки, – каже головний технолог заводу Schumaсher  Ярослав Яжомбек. – Якщо у людини є навіть невеликий перегар після вчорашнього, ми його не допустимо на робоче місце. Так ми намагаємося не допускати нещасні випадки і травми, які іноді все-таки трапляються.

Виробництво дійсно непросте. Повний цикл – від переробки макулатури до готової упаковки – розбитий на безліч виробничих ліній, на кожній з яких працює своя бригада. На деяких ділянках знаходяться виключно українці, десь-тільки поляки, є й змішані колективи.

– Ми не бачимо різниці між українськими і польськими працівниками, – каже Ярослав Яжомбек. – Якщо людина проявляє лідерські якості, вона може стати начальником незалежно від національності. У нас, наприклад, бригадою електричних навантажувачів керує українка Оксана, в підпорядкуванні якої виключно чоловіки, а обслуговуванням всіх верстатів зайнятий ваш співвітчизник Володя. Хочете, я його покличу?

Володимиру Соколюку 52 роки. Сам він з Києва. На заробітки за кордон їздить ще з середини дев’яностих. Він вже морально змирився з тим, що на батьківщині навряд чи знайде собі роботу, так і на українську пенсію не особливо розраховує.

– Нещодавно додому їздив лікувати зуби, – каже він. – Це єдине, що не оплачується страховкою, а стоматологія тут настільки дорога, що навіть літні поляки часто ходять без зубів. І заради цікавості спробував в Києві влаштуватися вантажником на склад. Зарплата за столичними мірками смішна – 3500 гривень в місяць, але і на неї мене не взяли, пославшись на мій вік. Мовляв, нам потрібні молоді працівники. Ось і доводиться мені на старості років заробляти на шматок хліба у Польщі. За останні двадцять років я багато де попрацював – і в Англії, і в Німеччині, і у Франції. Заробітки в Польщі, звичайно, не можна порівнювати з британськими, зате робота тут легальна. І хоч там я міг відкласти в 4 рази більше, тут я не боюся, що мене в будь-який момент депортують влади або “кине” роботодавець – адже я легально тут живу і працевлаштований.

Читайте також:  На президента Польщі готується замах

Повертатися в Україну поки Володимир не збирається. Каже, що буде працювати, поки вистачить сил. А потім сподівається, що купить будинок де-небудь в селі і буде там жити на пенсії.

– Коли мене запитують про Україну, згадується анекдот про двох черв’ячків, які вилізли з купи гною і дивляться на яблуню, яка вся обвішана стиглими плодами, – сумно посміхається Володимир Соколюк. – Син-черв’як запитує тата, мовляв, чому одні черв’ячки живуть в яблуках, а ми повинні жити в гної? А той йому і відповідає: “Батьківщину, синку, не вибирають”.

Володимир каже, що якщо проводити аналогію з анекдотом, то Польща – це, звичайно, ще не яблука, але вже і не той гній, з яким у багатьох співвітчизників асоціюється Україна. Польща, з його точки зору, знаходиться десь між.

– Дуже хочу, щоб у нас в країні щось змінилося, – каже він на прощання. – Але поки зі сторони я бачу тільки зміну осіб біля годівниці.

Переїжджають цілими сім’ями

Цікаво, що багато працюють у Польщі українці – це зовсім не жителі західних областей, як думають деякі. Більше половини – молодь з вищою освітою. Зараз більшість нових заробітчан родом з Лівобережної України. Історії більшості з них схожі. Після 2014 року на підприємствах, де вони працювали в Україні, відбулося скорочення, і, зневажати у пошуках роботи в своєму місті, вони вирушили на чужину.

– Найскладніше, коли чекаєш оформлення посвідки на проживання, який називається “карта побуту”, – говорить Артем Карпенко з Дніпропетровська. – У цей період якщо я виїду, то мені знову доведеться оформляти візу. Я чекаю отримання документа вже близько 8 місяців. Як тільки його оформлю, поїду в Україну за дружиною.

Більшість сімей, які приїхали з дітьми, влаштовуються працювати на одні і ті ж підприємства, але в різні зміни, щоб була можливість повноцінно виховувати дітей. Начальство йде їм назустріч.

Єдине, на що скаржаться мешканці невеликих польських міст, так це відсутність українських церков. Багато хто не хочуть ходити по неділях в католицькі собори.

А от польські господарі не можуть нарадуватися на українців. Вони кажуть, що наші працівники працюють більш старанно і часто намагаються проявити себе. При цьому запевняють, що немає ніякої дискримінації між поляками і українцями – вони заробляють однаково. Але роботодавцям наші працівники коштують навіть дорожче – адже для українців необхідно оформити страховку, забезпечити житлом або компенсувати витрати на оренду. Крім того, є плата за річне запрошення на роботу в мерії, і за фактом працівник з України обходиться дорожче компанії, ніж поляк. Але брак робочих рук змушує їх йти на витрати.

Європейська мрія

Недалеко від Познані знаходиться логістичний термінал компанії Rhenus, яка займається комплектацією інтернет-замовлень для всесвітньо відомої іспанської марки одягу. За день покупцям відправляють від 10 до 30 тисяч комплектів речей. У величезному ангарі площею 45 тисяч квадратних метрів, де щоденно перебуває 2 млн одиниць продукції, у дві зміни працюють більше тисячі працівників, 60% з них – українці.

Читайте також:  Від квітня Польща запроваджує нову систему реєстрації на отримання віз: докладна інформація

– Більшість працівників у нас жінки, – каже начальник виробництва Рафал Броварски. – Все-таки з упаковкою одягу вони справляються краще. Чоловіки працюють на тих ділянках, де треба більше фізичної сили.

Хоча жінкам фізично теж доводиться нелегко. За зміну кожна з них проходить 8-9 кілометрів. .

– Домовилися, що з нового року роботодавець почне нам видавати кросівки, а то я вже втомилася їх купувати за свої, – каже Наталія Муляр з Тернополя. – Найміцніша пара з хорошого спортивного магазину протрималася три місяці, а так – в залежності від якості взуття живе від двох тижнів до місяця. Хочемо працювати в середньому по 12 годин на день, шість днів на тиждень – от і не витримують речі.

Наталя приїхала в Польщу разом зі своїм нареченим. Вони разом знімають житло і збирають на весілля. Сподівається, що найближчим часом економічна ситуація в нашій країні нормалізується і вони зможуть повернутися на батьківщину. Але не всі молоді люди бачать своє майбутнє в Україні.

– Ми з батьками обговорювали це питання. Якщо у мене вийде тут закріпитися, то перевезу їх потім у Європу, – каже Богдан Ковальчук з Житомира. – Може бути, з часом відкрию тут свій бізнес. У батьків є мрія, щоб я жив в Європі, а у них була можливість подорожувати.

Правда, є у молодих людей і загальне. Практично всі намагаються працювати якомога більше, щоб швидше реалізувати свою мрію.

КОМПЕТЕНТНО

Потрібно думати, як утримати робочу силу

Фінансовий аналітик Віталій ШАПРАН:

– Чим більше я дивлюся на наших західних сусідів – Польщу, Словаччину, Угорщину, Болгарію, на їх результати і проблеми в економіці, тим більше розумію, що, коли ми подолаємо поточну економічну кризу, а в цьому сумнівів немає, перед нами постане проблема втримання робочої сили. Вже зараз профільний міністр каже, що в країні 16 млн працездатних, з яких 10 млн працюють, і 11 млн пенсіонерів. А що буде, якщо “наші” кинуться в Стару Європу? Для поляків, угорців і чехів близькість до “хорошим економікам єврозони обернулася падінням цін на нерухомість і падінням потенціалу зростання з банальної причини – не було кому працювати. Поступово ця проблема у них стала не такою гострою саме за рахунок українців, албанців, молдаван і т. д.

Вже зараз пора думати, як зробити Україну конкурентною ринковими методами для своїх громадян у порівнянні з пропозиціями сусідів. А то у нас похмура перспектива – половина населення буде мити посуд в Італії, прибирати урожай в Португалії, працювати в готелях Греції, а при настанні старості повертатися на батьківщину і претендувати на мінімальну пенсію. У найближчі 5-7 років основним критерієм успішності роботи українського уряду стане здатність зайняти всередині країни наші ж трудові ресурси.

ГРОШИКИ

Скільки можна заробити

  • За низькокваліфіковану фізичну працю:
  • Від 8 злотих (2 долари) на годину “чистими”.
  • При 270 робочих годинах в місяць – близько 500 доларів.
  • За робочі спеціальності, які вимагають кваліфікації:
  • Від 17 злотих (4 долари) на годину “чистими”.
  • При 270 робочих годинах в місяць – близько 1000 доларів в місяць.

Орієнтовні витрати

.


Джерело.