У ролі чарівника, або як іванофранківці стають помічниками святого Миколая

День святого Миколая — одне з найулюбленіших свят для українських дітлахів, адже цього дня трапляються справжні дива. Вранці дітки з нетерпінням шукають під своїми подушками подарунки, які вони так чекали й просили в молитвах і листах до святого. У кожному місті святий Миколай має своїх помічників, котрі допомагають йому виконувати дитячі бажання.

csm_MYKOLhhhAJ_faccc55c96

В Івано-Франківську вже понад 15 років Мальтійська служба допомоги проводить благодійну акцію «Святий Миколай іде до сиріт». Щороку вихованці спеціальних закладів пишуть щирі листи і отримують довгоочікувані подарунки, пише газета Галичина. З початком війни на сході України Центр допомоги учасникам АТО започаткував свою акцію — «Святий Миколай іде до дітей учасників АТО». За словами волонтерів обох організацій, іванофранківці з радістю та розумінням долучаються до цих акцій і стають справжніми помічниками святого Миколая, втілюючи дитячі мрії в життя.
Знайти під подушкою мир

За словами координатора акції «Святий Миколай іде до дітей учасників АТО» Тетяни Фреїшин, до них надійшло понад 80 листів, у яких 110 дітей просять іграшок, солодощів і миру. «Прохання дуже різні, від найменших до найбільших, — розповідає волонтерка. — Просять солодощі, шкільне приладдя, одяг, іграшки. Один хлопчик попросив поліцейську машинку, щоб бавитися нею з татком, інший — трасформер, з яким хоче захищати Україну разом зі своїм дідусем. Звичайно, є і мрії, які важко виконати у фінансовому плані. Один хлопчик в листі попросив «Iphone.7», планшет, ігрову консоль з дисками і навіть дрон з камерою, а ще волейбольний м’яч. Тобто дітки вірять, що Миколай може все, і дуже прикро їх розчаровувати, але реально помічників, які готові виконати такі бажання, мало».

Тетяна Фреїшин каже, що кожен лист надзвичайно щирий, втім, найбільш зворушливими є прохання від дітей із сімей загиблих. У них біль втрати прочитується між рядків. Віковий діапазон діток, котрі написали цього року листи до святого Миколая, доволі великий — від 9 місяців до 14 років. Звичайно, що за наймолодшу дітвору пишуть їхні батьки, котрі вже змалечку стараються прищепити своїм малюкам віру в диво. Листи дуже різні, але їх об’єднує прагнення миру. Кожна дитина у листі просить закінчення війни, адже на власному досвіді відчула її наслідки.

Тетяна Фреїшин вперше проводить таку акцію, тому зізнається, що спочатку в неї виникали певні сумніви, чи відгукнуться іванофранківці на неї. Як з’ясувалося, є чимало небайдужих людей, котрі готові втілювати в життя мрії дітей, батьки яких захищають мир на східному фронті. «Спочатку, коли ми лише почали викладати ці листи у «Фейсбуці», звично відгукнулася українська діаспора: Америка, Канада, італія, Франція, — розповідає моя співрозмовниця. — Люди — не байдужі — з радістю брали листи. Є люди, які готові навіть по декілька листів готувати. Є такі, які просять не називати своїх імен, просто хочуть допомогти і зробити дітям свято. Мене вразила фраза однієї жінки, яка на мої слова подяки сказала таке: «Дякую вам, що даєте змогу віддячити чоловікам за наш захист».

За словами вчителя музичного мистецтва Івано-Франківської ЗШ №12 Наталії Чайківської, чоловік якої пройшов випробування війною, такі акції додають родичам учасників АТО радості, а дітей роблять щасливішими. «Батьки давно не бачили своїх дітей щасливими, тому що вони сумують за своїми рідними, — зауважує пані Наталія. — Ми не повинні забувати, що це діти і ми не маємо права забирати в них дитинство, ті світлі радісні хвилини, ті несамовиті мрії, навіть забаганки, тому що діти перестали мріяти. Вони хочуть лише одного — щоб закінчилась війна, щоб в країні був спокій і щоб у будь-який момент можна було купити чи цукерки, чи нові черевички, чи навушники, чи щось інше. Тому для дітей дуже важливо отримати радість, а для батьків — побачити своїх дітей задоволеними».

А вже напередодні Дня святого Миколая на діток, котрі писали листи, чекає справжнє свято. Волонтери Центру допомоги учасникам АТО під керівництвом Наталії Чайківської готують казкове дійство. Свято відбудеться на сцені обласного театру ляльок ім. Марійки Підгірянки, де кожна дитина з рук Святого Миколая отримає свій очікуваний подарунок.
Під час моєї розмови з координатором акції в Центрі проходила репетиція святкової вистави, тож я мала змогу поспілкуватися з дітками, котрі писали листи святому Миколаю. Вони залюбки розповіли мені, про що попросили у святого.

Олег ДЕМ’ЯНЕЦЬ, 9 років:
— Святий Миколай допомагає бідним, дарує подарунки людям. Я написав йому, щоб приніс літак на пульті, а також розповів йому трохи про себе. Подякував за те, що він прийшов торік до мене і приніс мені такі гарні подарунки. Миколай щороку дослухається до того, що я прошу.
Віка ЛУЧИН, 10 років: 
— Я вірю в Миколая. В листі попросила солодощі, фрукти для своїх сестричок і батьків, а також — щоб закінчилась війна і всі були здоровими.

Настя СИМЧИЧ, 10 років: 
— Я написала про свої бажання, щоб війна закінчилася і в Україні настав мир, щоб мій тато більше не їхав на війну, щоби всі тати повернулися додому живими і здоровими, щоб війн більше ніколи не було. Також захотіла солодощів, фруктів для братика, мами, тата. Я вірю в святого Миколая, він завжди підтримує мене. Лист писала не вперше, пишу вже 10 років. Спочатку мама писала за мене, а коли я навчилась писати, то почала робити це сама.

Ліля ДУХ, 9 років:
— Попросила набір фарб, набір олівців, велосипед, ручку-стирачку. Вірю в святого Миколая. Пишу листи йому щороку. Торік писала листа і він приніс мені те, що я просила. А просила, щоб тато якнайшвидше повернувся з війни, щоб був живий і здоровий. Миколай послухав мене і тато повернувся.

Диво довжиною в 17 років

Акцію «Миколай іде до сиріт» уже добре знають на Прикарпатті. Щороку іванофранківці залюбки беруть листи і виконують дитячі бажання. Це приклад того, коли диво може стати традицією. Працівник Мальтійської служби допомоги Леся Гунчак розповідає, що акція розпочалася 1999 року лише з кількох десятків листів від вихованців одного чи двох інтернатів. Нині ж благодійники мають змогу відгукнутися на понад 1800 листів. Цифра й справді вражає. Акція розвивається і набирає обертів. За цими проханнями, мріями і бажаннями приховано непрості долі вихованців понад 20 дитячих будинків, шкіл-інтернатів, спеціальних закладів міста й області тощо.

Листи до святого Миколая, які надходять на адресу Мальтійської служби допомоги, вражають і дивують. Дітки просять, здавалося б, елементарні речі, якими вони не мали б бути обділеними: засоби особистої гігієни, білизну, одяг, взуття тощо. За словами Лесі Гунчак, таких прохань найбільше. «Дуже часто нас запитують: а що, в цьому є така нагальна потреба? Оскільки звертають увагу на те, що інтернати забезпечують і одягом, і взуттям, — розповідає моя співрозмовниця. — Та, по-перше, пам’ятаймо про те, що діти ростуть, а по-друге — ці діти, маючи одну пару взуття, мусять з нею цілий рік перебути. Зрозуміло, що вони хочуть чогось кращого».

Окрім одягу та взуття, чимало діток просить у листах речі, які є невід’ємною частиною їхніх захоплень. «В одному листі хлопець написав, що хоче жилку на 100 метрів, а в другому листі з тієї ж школи дівчинка пише, що хоче вудку. То ми думали чи то не брат з сестрою. Бувають листи, коли діти просять живу вівчарку. На жаль, ми не зможемо виконати цього побажання. Бувало таке, що хлопці просять бісер і полотно для вишивання, а дівчата — футбольні м’ячі. Трохи незвично, але дуже добре, що вони розвиваються в якомусь напрямі. Але попри все бачимо, що уподобання і бажання є досить різноманітними і широкими», — каже Леся Гунчак.

Пані Леся розповідає, що листи від діток, котрі вперше пишуть листи, обмежуються скромними побажаннями та кількома позиціями подарунків. Ті ж, хто вже рік у рік пише листи і знає, що Миколай є щедрим, створюють справжні «шедеври» — списки до 20 позицій. «Ми наголошуємо на тому, щоб люди не звертали увагу на той перелік і не купували геть усе, тому що дитина має розуміти вартість тих речей і їх необхідність, — наголошує моя співрозмовниця. — Тому помічники св. Миколая також мусять зважати на вік дитини, її потреби, мрії, вподобання і читати між рядками того листа, готувати подарунок трошки за тим побажанням і трошки зі своїм бажанням допомогти. Головне — щоб подарунок був цікавим, корисним, потрібним і щоб те, про що мріяла дитина, хоча б частково здійснилося».

Кожен лист — окрема історія, окрема доля. Кожен з них по-своєму особливий і зворушливий. Леся Гунчак розповідає, що серед листів, котрі її найбільше розчулили, був лист від хлопчика з навчально-реабілітаційного центру. Він написав, що хоче бути археологом, знайти бурштин і зробити намисто для своєї мами. «Є діти, які сповідаються Миколаєві, розповідають про себе і свої погані звички, — розповідає пані Леся. — Є такі, що просять рік у рік одну і ту саму річ. Один хлопчина три чи чотири роки поспіль просив велосипед. Останнього року, коли він міг попросити у Миколая омріяний і жаданий ровер, листа довго ніхто не підтримував. Та прийшов один чоловік, який сказав, що теж у дитинстві дуже хотів мати велосипед, але так його й не мав, тому для цієї дитини зробить такий подарунок. Стільки років дитина мріяла і нарешті її мрія здійснилася!».

Під час нашої розмови, а це було десь за два тижні до свята, на столі ще лежала добряча купа листів.

«Думаю, до самого Дня святого Миколая не залишиться жодного листа, — констатує Леся Гунчак. — Щороку у нас є сумніви і вагання, що раптом ми не встигнемо роздати всі листи. Але в цьому процесі задіяні не лише ми, святий Миколай є основним організатором цієї акції. Впевнена, що саме він скеровує до нас тих людей, які хочуть зробити якесь добре діло, і ці листи розійдуться, як і в попередні роки».

Як обрати серед тисячі листів один-єдиний? Люди, які приходять до Мальтійської служби допомоги з надією зробити щасливою дитину, керуються різними мотивами. Одні просять лист від хлопчика, бо вдома мають синів і знають, що їм потрібно. інші також хочуть листа від хлопчиків, але через те, що виховують дівчаток і прагнуть приготувати подарунки іншого плану, аніж зазвичай. Хтось щороку підтримує одну і ту ж дитину, стежить за нею і просить щороку відкладати її листа. Ті, які приходять вперше, хочуть обирати навмання. Втім, працівники Мальтійської служби допомоги не радять цього робити і рекомендують прочитати лист й дізнатися, що приховано за ним.

«Хтось залучає своїх рідних і близьких, друзів і готує подарунки цілими родинами, — продовжує розповідь пані Леся. — Часто приходять батьки з малими дітьми, тож дітки і вибирають листи. Вчора була жінка, яка працює з дітьми, і вона вибирала такі листи, щоб показати своїм вихованцям, що є діти, які мають трохи інші потреби, аніж вони. Вибір дуже різний: хтось шукає неслухняного, інший — того, хто цікавиться фізикою чи математикою. Було так, що приходять дівчата і кажуть: ми беремо цей лист, бо тут біжутерія, косметика — ми це приготуємо без проблем. А той самий лист перед ними читала трохи старша жінка й обурювалася тим, що дівчинка у  5-му чи 7-му класі хоче косметику, і категорично відмовилася підтримувати його».

Попри економічну нестабільність та зубожіння українців на тлі високих цін та мізерних зарплат помічників у св. Миколая все ж не меншає. За словами Лесі Гунчак, найголовнішим орієнтиром, який спрямовує іванофранківців до їхнього офісу, є бажання долучитися до чуда, приміряти на себе роль чарівника і створити для когось свято. А діти завдяки їм не втрачають надії і віри в те, що святий Миколай прийде до них і цього року та знову щедро обдарує їх.


Джерело - http://www.blitz.if.ua/

Загрузка...