Сповідь мам: чому жінки з успішною кар’єрою брешуть, що у них немає дітей
“Дивлячись на мене на діловій зустрічі, ви ніколи не вгадаєте, що у мене двоє дітей. У мої 40 з хвостиком я вбираюся у бездоганний костюм з такими самими зачіскою та макіяжем. Ходжу на високих підборах. Я випромінюю професійну впевненість.
За келихом білого вина я розповідаю про чудовий ресторан, у якому я обідала минулого тижня, про нового клієнта, з яким працюю, чи про фільм, який ми з чоловіком сподіваємося подивитися на цих вихідних”, — каже Клер у розповіді виданню The Daily Mail.
Колеги слухають її із заздрістю. “Звісно, у неї ж немає дітей”, — кажуть вони одне одному.
“Я навіть бачу, як вони роблять припущення про моє сімейне життя — бездоганний будинок, вільний час у художних галереях.
Однак ця блискуча і чудова особа — цілісінький фейк. Це образ, який я мала культивувати, бо хотіла, щоб моя кар’єра тривала і після того, як я стала мамою. Реальність мого життя насправді набагато хаотичніша, адже я засмикана матір двох.
Лише цього ранку я їхала на роботу у сльозах. Я мала залишити з бабусею свого хворого 8-річного сина Стена, бо в останню хвилину вибігла на призначену зустріч. Не зважаючи на його гарячкове ридання, яке він зчинив, щойно я переступила поріг дому, я була вже на шляху до роботи і почувалася жахливо. У мого сина була ангіна.
За півгодини до цього я давала йому мікстуру і обкладала його ведмедями, намагаючись пояснити, чому маю йти. Він подивився на мене, його щічки були рожевими від температури, і запитав: “Чому ти просто не можеш сказати їм, що мені погано, пояснити начальнику, що ти лишишся вдома, бо ти моя мама?
Почуваючись жахливою матір’ю, я миттєво вибігла з дому, намагаючись не заплакати, доки не лишусь сама у машині, та не зможу вже там, у безпеці, збирати себе по шматочках.
Я не могла пояснити йому, що я і мріяти не можу кинути цю чи будь-яку іншу роботу, бо маю доглядати за хворою дитиною”.
Клер розповідає: вона поводиться так не тому, що ця робота є найкращою у світі. І не тому, що її бос вчинив би сварку.
Справа в тому, що усі 10 років жінка брехала роботодавцям, ніби у неї немає дітей.
Вона стверджує, що і сама, і на прикладі своїх подруг переконалася: зізнатися, що у тебе є діти шкільного віку, означає ризикувати своєю кар’єрою.
За даними останнього урядового опитування у Великобританії, майже одна з п’яти жінок (18%) зізналися, що тримають свої плани щодо родини у секреті від роботодавця, а 26% працівниць почуваються незручно, коли змушені просити відгули заради дітей.
“Не зважаючи на те, що ми живемо в епоху нібито рівності, занадто багато роботодавців вважає, як і раніше: бути мамою означає, що ви менш надійні, ніж чайлдфрі колеги.
Бувають дні, коли здається, що навіть визнання себе алкоголіком дає більше шансів мати хорошу роботу”, — переконує жінка.
Таким чином, тоді як більшість матерів повний робочий день годинами розважають колег по роботі розповідями про останні витівки своїх нащадків, Клер замовчує усі деталі свого життя.
“Не подумайте про мене погано. Мій 9-річний Френк та 8-річний Стен — це і є мій світ. Я розробила гнучкий графік роботи, тож він дозволяє мені бути у школі та стежити за головними подіями вдома.
Я люблю вирощувати овочі, пекти, гратися з хлопчиками у парку у довгу обідню пору.
Однак коли йдеться про мою кар’єру, я цей материнський образ обережно ховаю”.
Клер забирає дітей зі школи, удаючи, що їде на зустріч чи ще кудись.
У вихідні жінка ніколи не бере слухавку у відповідь на дзвінки колег, якщо її діти поряд. Вихідні з родиною вона прикриває роботою над довготривалим проектом.
“Я не ледар. Мої роботодавці не мають жодного уявлення про те, що більшість ранків я починаю о 5-й ранку і працюю протягом ночі, щоб переконатися, що так само продуктивна, як колеги без дітей.
Ніколи не думала, що буду так брехати. Коли у 20 років я одержала роботу мрії, репортером-стажером у національній газеті, я кожною клітиною відчувала себе рівною своїм колегам-чоловікам.
Я була амбітна, наполеглива, і думала, що завдяки тяжкій праці моя репутація збережеться, коли я стану мамою. Однак коли я вийшла заміж за свого чоловіка, 44-річного вчителя Джона, і у нас швидко народилося двоє хлопчиків, усе змінилося”.
У пошуках кращого балансу між роботою й життям, жінка вирішила піти на позаштатну працю, беручись навіть за PR і консультативну роботу.
Згодом Клер домовилася про няню на кілька днів на тиждень, однак коли вона зробила кілька дзвінків потенційним роботодавцям, вона відчула прохолоду у настрої співрозмовника, коли повідомляла про своїх дітей.
“Не зважаючи на наявність і няні, і чоловіка, який завжди вдома о 5 годині вечора, робочі місця, які передбачали дальні подорожі, діставалися комусь іншому. Не раз мені сказали: “У нас була вечірня робота, але не думаємо, що ви могли б працювати через дітей”. Або питали: “Ви збираєтеся покинути роботу, якщо у вас з’явиться ще одна дитина?”.
Саме тоді Клер зрозуміла, що їй потрібна нова, “бездітна” персональність.
“Я така не одна. У мене є друзі, які тримали свою вагітність у секреті — принаймні, на сторінках соцмереж. Вони теж створювали образ чайлд-фрі”, — завершила свою розповідь жінка.
Думки Клер Доннеллі здаються дуже близькими 52-річній Сіан, яка працює копірайтером у Західному Йоркширі. Вона не згадує про свою 13-річну дочку, коли говорить з роботодавцями.
“Жінкам треба бути обережними з тим, що ми розповідаємо про родинне життя на роботі, якщо ми хочемо зберегти якусь кар’єру. Не важливо, якого віку діти — чомусь вважається, що вони відволікатимуть жінку від роботи.
У минулому на співбесідах мене увесь час запитували: Як ви впораєтесь із цим проектом, якщо у вас дитина? Я впевнена, що чоловіків про таке не запитують”.
Сіан переконана: навіть коли нічого не кажуть відкрито, жінок усе одно засуджують, тож треба розділяти сімейне життя і ідентифікацію себе як працівника.
За її словами, знайомі часто вигадують історії, адже на роботі краще ставляться до спущеного на дорозі колеса, ніж до хворої дитини, яку треба забрати зі школи.
Шукайте деталі в групі Facebook
