Що цінніше – кохання чи любов? Що не підвладне часу? Притчі
Колись на Землі був острів Почуттів. Якось вони помітили, що земля йде під воду. Всі почуття сіли на власні кораблі й почали відпливати. Залишилася тільки Любов, яка не мала навіть човна.
Вона попросила Багатство, але у відповідь почула:
– На моєму кораблі багато коштовностей, немає місця.
Коли мимо пропливав корабель Смутку, вона просилася до нього, але той відповів:
– Вибач, я настільки засмучений, що хочу залишатися наодинці.
Любов попросила Гординю про допомогу її, але та сказала, що не хоче порушити гармонію на кораблі.
Поруч пропливала Радість, але та так була зайнята веселощами, що навіть не почула крику Любові.
Любов зовсім зневірилася. Але раптом почула голос :
– Я візьму тебе з собою.
Любов обернулася і побачила старця. Він довіз її до суші і так швидко поплив далі, що Любов не встигла запитати його ім’я.
І тут вона побачила Пізнання:
– Скажи, був цей старенький,що врятував мене?
– Це був Час.Тільки він знає, наскільки важлива в житті Любов.
В одній звичайній людській душі жили Любов і Кохання.
Вони були схожі, як близнюки, але вели себе чомусь по-різному. Кохання було від природи сліпим, Любов мала стовідсотковий зір.
Коли Кохання впритул не помічало недоліків, Любов чудово бачила їх, беззаперечно приймаючи.
Коли Кохання гуляло під місяцем і дарувало квіти, захлинаючись у вирі щасливих емоцій, Любов терпляче чекала самотніми холодними ночами.
Коли Кохання розпливалося в компліментах, Любов говорила жорстку правду, лікуючи болем.
Кохання знало безліч ніжних слів, Любов просто вміла дарувати насолоду.
Коли кохання кричало „я не проживу без тебе!”, любов, тихо помираючи, відпускала на свободу.
Коли кохання безсило билося в істериці, вимагаючи взаємності, Любов проводила безсонні ночі біля лікарняного ліжка, ні на що не зважаючи.
Коли кохання, дивлячись в постаріле й зів’яле лице, відвернулося, і, жаліючи себе, розтануло, як сніг, залишивши душу назавжди, Любов залишилась, вдихаючи життя в холодні посинілі губи.
— Я тут безсила, — сказала Смерть.
— Чому ж так відбувається? – запитав молодий Ангел у старшого „колеги”, зазираючи з цікавістю у сповнену Любов’ю душу.
— Все просто, — відповів Старий Ангел, який на своєму віку бачив мільйони звичайних людських душ. – Коли народилося Кохання – засяяла нова яскрава зірка, даруючи красу і радість всім навколо. Коли народилася Любов – посміхнувся Бог. А посміхається він, повір, не так часто.
Кохання – це почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі. Приклад із поезії Василя Симоненка:
Є в коханні і будні і свята,
Є у ньому і радість і жаль,
Бо не можна життя заховати
За рожевих ілюзій вуаль
Любов – це почуття прив’язаності до чого чи кого-небудь; інтерес, пристрасть до чогось.
Огнище те – любов до країни своєї, до свого народу.
Перед ним постають оченята доньки й синка, сповнені найвищої любові до матері.
Шукайте деталі в групі Facebook
