Забрав Васю, заберу і Колю

Це було в 1980 році, тоді мені було 25 років, я працювала на заводі “Сегмент”. Однієї літньої ночі мені наснився сон: підходить до мене жінка і дає мені аркуш паперу. Я чомусь закричала і прокинулась. Була вся мокра, неначе мене хтось водою обілляв. Хотіла розповісти мамі Наді про цей сон, але вона вже пішла на роботу.

Вирішила я зварити борщ, а сметани не було, то я пішла на Криворізьке КП у магазин. Повертаючись назад, зайшла до сестри Клавдії.



Розповіла їй про цей сон, а вона сказала, що буде у нас нeбіжчик. Я не повірила, бо всі начебто були здорові,

Навіть мамина мама Поліна Захарівна. Вона хоч і була худенька, але тримала корівку і великий город.

У роздумах дійшла до вулиці Бережинської і побачила незнайому жінку, яка заглядала на номери будинків. Вона підійшла до мене і спитала:

– Де у вас номер 56?

– Це мій номер, – відповіла я.

Вона подала мені телеграму, а там було написано, що пoмep мій дядя Коля, якому було лише 35 років. Я занесла телеграму в дім і віддала її зі слізьми на очах. Поруч із нами жила мамина рідна сестра Ольга, а напроти її старша дочка Алла. У них була своя машина, то повна машина родичів поїхала у Комишувате на пoхopон.

Виявляється, мамин рідний брат Коля поїхав разом із другом на ставок купатися. Обоє нирнули, а винирнув тільки один. Дяді Колі ніде не було видно. Товариш поплив до берега і здійняв гвaлт. Бабуся Поля сиділа біля того місця, де пірнув дядя Коля цілу ніч і бачила, як там щось вистрибнуло.

Читайте також:  “Ненавиджу, коли мене називають росіянкою”: дружина Лещенка розповіла про інцидент в Німеччині

Аквалангісти довго розшукували нашого родича, але вода була каламутною, і нічого не було видно. Коли аквалангіст уже хотів спливати, на нього упав мій дядя Коля – він зачепився тpyсaми за корч, тому і не зміг випливти.

А бабуся Поля розповіла, що напередодні їй наснився пoкiйний чоловік, мій дідусь Яків, який зaгинув у роки війни у Будапешті. Він сказав дружині: “Я у тебе забрав Васю, а тепер заберу і Колю!” Бабуся Поля відповіла: “А я тобі його не віддам!”

Та бачите, як вийшло – батько таки забрав обох синів на той світ.

Людмила Грицкула, Кіровогадський район


Джерело.