facebook

Франківчанка працювала у секретному німецькому центрі для жінок

Франківчанка Лілія Звончук рік пропрацювала у засекреченому німецькому центрі для жінок, які постраждали від насильства. Каже, надивилась і наслухалась такого, що вже нічим її не здивуєш.

Тримати язика за зубами

Навесні цього року тендітна й страшенно позитивна Ліля Звончук повернулася до Івано-Франківська з Німеччини. Там рік працювала в незвичному соціальному центрі Frauenhaus, що дослівно перекладається – дім для жінок. Вона була там соцпрацівником та перекладачем, бо знає п’ять мов.

Розповідає, що подібні центри є в кожному німецькому місті. Вона працювала у місті, яке за розмірами подібне до Калуша.

Центр – звичайний особняк, розташований між десятками таких самих споруд. У всіх працівників підставні імена і підставне ім’я на поштовій скриньці. Також задля безпеки кожні п’ять років будинок орендують в іншому місці.

На першому поверсі було бюро, а на другому — близько сім кімнат з ваннами, кухнями. Там жили жінки, яких привозила поліція, й лише копи знали, де той центр.

Усе було настільки засекречено, що колеги між собою не мали права називати свої справжні імена. Все для того, аби жінки, коли потім вийдуть з центру, не могли про них розказати. Просто було чимало випадків, коли чоловіки шукали тих жінок і могли помститися соцпрацівникам.

«За моєю начальницею якось був «хвіст», — говорить Ліля. – Вона зателефонувала в поліцію, але все обійшлося».


За словами Лілі, у Львові також пробували зробити щось подібне. «Але українці не вміють тримати язика за зубами, – вважає дівчина. – Цього в нас не забереш. Я більш ніж упевнена, що ті німці, які жили поблизу нашого центру, знали про нього, але мовчали».

Читайте також:  З отруєнням в інфекційній лікарні лежать вже 11 дітей, які отруїлись у франківському садочку

Чотири подушки

У Frauenhaus жінки отримують притулок, юридичну допомогу, якщо треба, могли отримати розлучення чи оформити соціальну допомогу. Також з ними працюють психологи.

«У нас було багато жінок, які потерпіли від насильства, зґвалтування, але найбільше вразила одна німка, – розповідає Ліля. – Замкнена, постійно дивилася в підлогу й ні на що не реагувала. Я думала, що з нею робили якісь страшні речі. А виявилося, що чоловік просто принижував її словами, мовляв, нерозумна, некрасива. Було дивно, що жінки, яких били, швидше відходили, ніж ця».

Серед підопічних центру були здебільшого німкені. Ще багато туркень, а також жінок зі Східної Європи. Ліля розповідає про українку – 40-річну вчительку, яка на сайті познайомилась з 70-річним німцем. Приїхала до нього, одружилися, наче все нормально, а потім той робив з нею, що хотів.

«Не витримала й утекла до нас, – говорить Ліля. – Той німець так усе закрутив, що навіть подав на неї в поліцію, ніби вона його б’є. Ми захищали її. Я перекладала ті всі жахливі збочення».

Також підопічними центру були жінки, які виходили з тюрем, бо нікуди податися. Жили там, поки шукали роботу. А мешкати в центрі жінки мають право стільки часу, скільки захочуть. Але без потреби там затримуватися, якщо тобі нічого не загрожує. Підопічних реєструють у спеціальному центрі на отримання соцдопомоги, де щомісяця вони отримують немалі гроші. Окремо держава допомагає платити за оренду житла, окремо за комуналку.

Ліля каже, трохи пожила серед німців і визначила для них теорію чотирьох подушок.

«Таке враження, що всі німці обв’язані чотирма подушками, – посміхається дівчина. – Українець втрачає роботу – все: не має, де жити, що їсти, і це нікого не хвилює. Він ніким не захищений. Він просто отримує потужний удар у чоло. Німець втрачає роботу – удар, але в нього є ті подушки. Держава виплачує 60% допомоги від зарплати. Якщо цих коштів не вистачає, аби оплачувати житло – тобі за нього платять. Медицина та середня освіта для безробітних також безкоштовні. Вони повністю захищені. Інколи мені здавалося, що їм просто нецікаво жити».

Народила на горищі

Читайте також:  Сумна історія зі щасливим кінцем: як закарпатка на заробітки в Туреччину їздила

Дівчина зізнається, що слухати розповіді жінок, які пройшли справжнє пекло, — робота не з легких. «Жила в нас одна африканка, – пригадує Ліля. – Було тяжко, бо не знала ні слова німецькою, лише трохи англійську. Складно зрозуміти, що з нею трапилося. Врешті, розказала, що потрапила в сексуальне рабство й завагітніла від одного з клієнтів. Вона у нас і народила. Потім її перевели у вузькоспеціалізований центр, який працює з потерпілими від торгівлі людьми».

Та найжахливіша історію Ліля Звончук почула від жінки з якоїсь балканської країни. Та закохалася в араба і переїхала до Німеччини. «Через деякий час вона йому просто набридла, але чоловік не хотів її відпускати, а закрив на горищі, – розповідає дівчина. – Натомість водив до себе інших жінок. Там, на горищі, вона й народила. Сама, у жахливу спеку! Аж тоді чоловік їх із дитиною просто викинув на вулицю».

Одного разу Звончук їздила з колегами в поліцію за жінкою, яка примушували займатися проституцією. «Таких у центрі багато було, і це найнебезпечніший контингент, бо їх дійсно шукають, – говорить Ліля. – Моя колега якось вивозила одну з подібних жінок в інше місто, і це було дуже небезпечно. Вивозила досить далеко, у перуці, аби її не впізнали, не вирахували».

За словами Лілі, німецькі полісмени дуже людяні. «Спостерігала, як кремезні суворі дядьки з пістолетами, просто як з фільмів, гралися з маленькою дівчинкою, – згадує вона. — То була донька однієї жінки, за якою ми приїхали. Дитина розмальовувала їм обличчя, а полісмени її бавили».

За насилля над дружинами чоловіків у Німеччині просто штрафують. Сума досить велика, але це насилля ще треба довести в суді. За словами Лілі Звончук, у них було багато справ, де чоловіки залишилися непокараними.

Читайте також:  Під Сімферополем знайдено мертвими двох кримських татар

Незабаром Ліля знову планує їхати до Німеччини. Цього разу — на навчання. Здобуватиме третю вищу освіту, яка буде пов’язана саме з соціальним напрямком.

P.S. Ви вже встигли порівняти життя нещасних німкень з долею українок? У нас буває ще гірше, на жаль. І подібних центрів на цілі області — обмаль. І які там, до дідька, подушки?

Шукайте деталі в групі Facebook

Джерело.