Росіяни в Прибалтиці: чи можуть вони підтримати “український сценарій” Путлера?
Анексія
кремлівсько-путінською бандою Криму, раSSєйська військова агресія на Донбасі і дії з дестабілізації ситуації у східних і південних областях України під приводом «захисту співвітчизників» не без підстав викликають тривогу в прибалтійських держав та їх союзників.
Як повідомляє «Нова», соціологічні дослідження вказують, що російське населення цих країн дуже міцно інтегровано в свої місцеві суспільства і зовні НЕ сприймає російську політику «захисту співвітчизників». Інформаційна війна, яка істотно допомагає Росії по відношенню до України, навряд чи матиме такий же вплив на населення Прибалтики, у першу чергу тому, що прибалтійські країни дуже малі (наприклад, Естонія менша за Донецьку область).
При цьому, дослідники відзначають, що якщо прибалтійські держави не зможуть повністю інтегрувати своє російськомовне населення або програють війну «м’якої сили» з Росією за лояльність цього населення, то не виключено, що ці території стануть мішенню для російського тиску і впливу.
У лютому 91-го Верховна Рада ЛССР прийняла постанови «Про проведення опитування жителів Латвії». У народному голосуванні брали участь 1666128 (87,56%) жителів Латвії, яким було поставлено питання: «Ви за демократичну і незалежну Латвію?». Результат: 73% жителів проголосували «За».
Демократична і незалежна Латвія не змогла перейняти наявну радянську інфраструктуру та продовжити виробництво самостійно без скорочення обсягів. Почали закриватися виробництва, де працювали переважно російськомовні жителі середніх років. Люди, ще вчора мали стабільні професії, опинялися без роботи, без грошей, переживали втрату соціального статусу. Цілі сфери зайнятості виявилися закриті, в тому числі, через висунуті державою вимоги знання латиської мови.
Найспритніші встигли вписатися в нову реальність – у бізнес-сферу, де домінували ринкові, а не політичні правила гри. А вчорашні інженери і фізики стали «човниками» і почали мотатися до Польщі за джинсами і куртками, якими згодом особисто торгували на ринках.
Кінець 90-х ознаменувався передоднем вступу Латвії до НАТО та ЄС. У 1998 році були відкриті «вікна натуралізації», які дали більшості негромадян можливість здати державні іспити та стати громадянином. У цей період стає ясно, що політика щодо російськомовного населення вмонтована в фундамент держави.
У 2002-му році почалися масові протести російськомовних проти шкільної реформи. Зараз навчання в російськомовних школах проходить російською мовою, але за підручниками латиською мовою, а в державних вузах весь процес освіти – виключно латиською та англійською мовами.
20 вересня 2003 пройшов референдум про вступ Латвії до ЄС. «За» проголосувало 67% жителів. Російськомовне населення в більшості своїй висловилося проти вступу в ЄС через економічні побоювання. «Негромадяни» Латвії (зараз близько 287 тисяч російськомовних жителів, на той момент їх кількість становила близько 500 тис.) ні тоді, ні зараз не мають права голосу.
Олекса Довбуш (с) для “Український простір Прикарпаття”
За матеріалами: http://novayagazeta.livejournal.com/3074503.html
Шукайте деталі в групі Facebook
