“За час вагітності я схудла на 20 кг – лікарі не розуміли, що відбувається”

32-річна Мішелі Муньос мріяла стати матір’ю – тому, коли дізналася, що чекає дитину, її радості не було меж. Однак, вагітність проходила дуже важко й обернулася для майбутньої матері майже безперервними стражданнями.

У неї постійно щось боліло, їй було важко дихати й пересуватися. Цілими днями вона лежала в ліжку в повній апатії. За час вагітності Мішелі втратила майже 20 кілограмів.

Намагаючись знайти причину своїх проблем зі здоров’ям, вона зверталася до декількох лікарів, але всі вони говорили, що це просто побічні ефекти важкої вагітності і що її стан – наслідок депресії і частої нудоти.

“Я підозрювала, що тут щось серйозніше, але зрештою вірила тому, що говорять лікарі”, – згадує Мішелі.

Зазвичай під час вагітності жінки набирають вагу – особливо після перших трьох місяців. Якщо у майбутньої матері здоровий показник індексу маси тіла (BMI від 18 до 25), вона може додатково набрати 12-16 кг.

Якщо вагітна жінка – худорлява, вона може набрати до 18 кг. А якщо у майбутньої матері є зайва вага, то на час вагітності їй ймовірно порадять сувору дієту; при її дотриманні вага може майже не змінитися.

Під час першого триместру жінки іноді дійсно втрачають у вазі, оскільки через гормональні зміни деякі вагітні часто відчувають нудоту і блювоту. Однак, навіть у найважчих випадках втрата ваги зазвичай не перевищує 10% і закінчується до кінця перших трьох місяців.

Син Мішелі народився недоношеним. Сама вона була такою слабкою, що навіть не могла втримати його на руках.

Лише місяць по тому вона звернулася ще до одного лікаря, який нарешті діагностував у неї лімфому Ходжкіна – злоякісне захворювання лімфатичної системи.

“Він сказав, що це просто чудо – що я і мій син ще живі”, – згадує Мішелі.





Важка вагітність

Народити дитину Мішелі та її чоловік, 39-річний Жонатас Біас, намагалися з весни 2016 року. Зробити це було непросто – шанси Мішелі завагітніти зменшили дві гінекологічні хвороби.

Читайте також:  Сльози та розпач: знімки помираючих від раку дідуся та онуки потрясли світ (фото)

Позаду були дві хірургічні операції і чотиримісячна гормональна терапія – і нарешті в жовтні 2017 року лікарі повідомили їй, що вона вагітна.

“Це було абсолютно неймовірно. Жодних слів не вистачить, щоб висловити те відчуття щастя, яке мене переповнювало”, – розповідає Мішелі.

Однак, через хвороби вагітність проходила важко.

“Від самого початку я страждала від нудоти, яка ніяк не проходила, – згадує вона. – Лікар казав, що до четвертого місяця це нормально. Але я нічого не могла їсти. До кінця першого триместру я потроху худла, але з четвертого місяця втрата ваги лише прискорилася”.

Через це проблеми зі здоров’ям посилилися. У неї почалася задишка, стало важко пересуватися, вона була змушена припинити викладання (Мішелі – професор історії та соціології). За словами лікарів, причиною цього могла бути депресія.

“Мені радили обстежитися у кардіолога, ендокринолога, дієтолога і гематолога. Я ходила на повторний огляд щотижня. У мене брали аналізи крові – і з результатами щось було не так, але лікарі говорили, що все це через вагітність”, – розповідає вона.

Я була дуже слабка. Цілими днями лежала в ліжку, перебираючи чотки, і молила Господа, щоб він дав мені сили”, – говорить Мішелі.

Те, що вона майже нічого не їла, дуже турбувало її чоловіка: організм Мішелі не приймав твердої їжі. Але лікарі казали, що це нормально, – і в результаті вона повністю перейшла на рідке харчування.

Стан вагітної продовжував погіршуватися, але лікарі, як і раніше, вважали, що це наслідок депресії, нудоти та інших ускладнень через вагітність.

“Я від самого початку звернулася до найкращих фахівців у регіоні, але вони нічого не знайшли, – пояснює Мішелі. – Мене так і не призначили додаткове обстеження, яке б показало, що зі мною щось не так”.

За словами Сілвани Кінтани з Університету Сан-Паулу, втрата вагітною жінкою 20 кг жодним чином не є нормою: “Навіть для пацієнток, які страждають на ожиріння, це занадто швидка втрата ваги, яка вказує на якісь серйозні проблеми”.

Читайте також:  Топ-5 причин не лягати в ліжко зі смартфоном

“У мене не було сил взяти сина на руки”

На сьомому місяці вагітності Мішелі відчула гострий біль у животі. У лікарні сказали, що їй потрібно терміново робити кесарів розтин, оскільки дитина може загинути через брак навколоплідної рідини.

Маленький Самуель народився 7 травня 2018 року. Загалом хлопчик був здоровий, але через значну недоношеність його відразу помістили в інкубатор.

Для самої Мішелі пологи виявилися складними, оскільки їй було дуже важко дихати. Лише пізніше вона дізналася, що проблеми з диханням були викликані рідиною, котра зібралася у неї в легенях внаслідок лімфоми.

Після пологів вона була так ослаблена, що не змогла навіть взяти дитину на руки.

“У мене зовсім не було сил. Люди думали, що у мене, напевно, післяпологова депресія або що я просто чудовисько, але я просто фізично не могла цього зробити”, – розповідає вона.

Мішелі провела в лікарні ще тиждень – більшу частину цього часу спала. Вона кілька разів бачила сина в інкубаторі, але так і не змогла взяти його на руки. Годувати новонародженого груддю вона також не могла через проблеми зі здоров’ям.

Самуель пролежав в інкубаторі 15 днів, але виявився абсолютно здоровим. Йому навіть не потрібен був респіратор.

“У моєму тілі майже не залишилося крові”
Через 40 днів після пологів Мішелі все ще була дуже ослаблена. У неї, як і раніше, боліло все тіло, а шкіра почала бліднути, тому родичі вирішили терміново показати її іншому лікарю.

Лікар був здивований, дізнавшись про 20 кілограмів, втрачених пацієнткою. Під час огляду він виявив у неї набряки біля лімфовузлів – і призначив подальше обстеження.

Мішелі довелося робити термінове переливання крові. “У моєму тілі крові майже не залишилося”, – говорить вона.

Ще за кілька днів аналізи показали, що Мішелі страждає на лімфому Ходжкіна – рак лімфатичної тканини, що бере участь в створенні імунітету.

Читайте також:  Коли лікарі повідомили змyчeній пoлoгами матусі, що у животику «загубилося» ще одне маля, з нею стався справжній шoк..

На той момент хвороба вже дісталась до її серця і легенів, лімфовузли набрякли у неї під пахвами і в паху.

“У мене в серці і в легенях зібралася рідина, ось чому мені було важко дихати”, – пояснює вона.

Рак виявили на останній, четвертій стадії. Коли саме почалося захворювання, невідомо, але пізня діагностика дозволила хворобі розвинутися.

“Коли лікар повідомив мені діагноз, я опустила голову і заридала. Це звучало як смертний вирок”, – згадує Мішелі.

“Я знав, що від цього виду раку є ліки, – продовжує її чоловік – Але хвороба була вже на такій пізній стадії, а Мішелі була так ослаблена, що я зовсім не був упевнений, що вона переживе терапію”.

В середині минулого року, майже за два тижні після встановлення діагнозу, вона почала курс хіміотерапії.

Лікар Мішелі, гематолог Суель Родрігес Сталлбаум, підтверджує, що діагностувати лімфому під час вагітності може бути дійсно дуже складно.

На щастя, хвороба матері жодним чином не позначилася на здоров’ї маленького Самуеля. Як пояснює пан Сталлбаум, оскільки ракові клітини знаходяться в лімфатичній системі, вони рідко передаються ще не народженій дитині.

За майже пів року Мішелі пройшла 20 сесій хіміотерапії. Перша була найважчою. Під час другого місяця лікування у неї почало випадати волосся. Але на третій місяць вона, нарешті, змогла взяти сина на руки – і “це було неймовірне відчуття”.

У лютому курс хімії був успішно завершений. Мішелі повернулася на роботу.

Наступні п’ять років їй доведеться регулярно проходити обстеження, щоб оцінити можливість повернення захворювання. Лише після цього можна буде сказати, що її вдалося вилікувати.

Сама Мішелі каже, що її випадок має стати уроком для інших: “Коли вам здається, що ваше тіло поводиться дивно – ставте запитання і вимагайте відповіді. Знайдіть того професіонала, який дійсно про вас подбає”.

Шукайте деталі в групі Facebook

Джерело.

загрузка...