Путінський “Антифашизм” – виправдання злочинів кремлівського режиму

“Die Welt”: “Оновлення “савєтської” історичної пропаганди, яке здійснюється під “великоруським” національним знаком, використовується для демонстрації імперських амбіцій, які сьогодні показує російський режим по відношенню до України.

У битві кремлівської пропаганди за Україну часто мова йде про велику кількість українських колабораціоністів, які після нападу Німеччини на СРСР у Другій світовій війні приєдналися до загарбників і брали участь в акціях знищення, насамперед, єврейського населення.

Але серед деяких представників західної громадськості поширене неправильне враження про те, що більшість українців або сама Україна були пов’язані з нацистською Німеччиною. Таке стало можливим завдяки пропаганді путінського режиму, який сприяє відродженню історичної легенди про незаплямований радянський антифашизм і демонструє свою агресію по відношенню до України як продовження боротьби проти нацистських варварів.

На сили, які в той час виступали за незалежність України, ставлять клеймо «націоналістів» або «фашистів» і зараховують до нацистської ідеології. Але в реальності Україна разом з Білорусією і іншими національностями СРСР найбільше постраждали від терору націонал-соціалістичних окупантів. Українська територія була на 100% окупована німцями. А територія сучасної Росії – менше, ніж на 10%. Для нацистських керівників Україна була об’єктом розкрадання та експлуатації.

Як росіяни, так і українці в нацистській расовій ідеології були передбачені для знищення або поневолення.



Нацистські керівники як Герман Герінг планували вбивати всіх українців, яким виповнилося 15 років.

Насправді, мільйони українських мирних жителів були вбиті німецькими солдатами, відправлені на голодну смерть, в концентраційні табори або на примусові роботи в Третій Рейх. Приблизно 3 мільйони українських солдатів полягли в лавах Червоної Армії. Близько 250 тисяч українців воювали на боці союзників.

Наскільки сильно кремлівська пропаганда фальсифікує історію України у Другій світовій війні, настільки ж послідовно замовчується істина про російських колабораціоністів.

Читайте також:  Ющенко: Україна рухається до найглибшої економічної кризи

Наймасштабніша співпраця з Німеччиною велася з серпня 1939 по червень 1941 особисто радянським режимом. Після підписаного пакту Молотова-Ріббентропа 23-го серпня 1939 Москва виступала в ролі союзника націонал-соціалістського режиму і його війни.

У секретних протоколах два тоталітарні режими поділили сфери свого впливу. Після нападу вермахту на східну Польщу 1-го вересня 1939, послідувала окупація східної Польщі (в т.ч. території сучасної Івано-Франківської області – ред.) “Красной Армієй“ (17-е вересня). 22-го вересня обидві окупаційні армії провели спільний парад переможців у місті Брест. В одному військовому протоколі командування “Красной Армії“ запропонувало вермахту надати допомогу «з метою знищення польських частин, військ і формувань».

Всупереч обумовленої з Берліном московській брехливій пропаганді, згідно з якою “Красная Армія“ вторглася на територію Західної України під приводом “захисту” місцевого населення від наступаючих німців, радянські війська і спеціальні підрозділи здійснювали (зокрема, й на Прикарпатті – ред.) систематичний терор, масове знищення людей і депортації до концентраційних таборів.

“Змістивши” єврея – міністра закордонних справ Литвинова, Сталін вже навесні 1939 дав Гітлеру перший сигнал про готовність СРСР до переговорів. Систематичне знищення євреїв нацистами антисемітські репресії не порівняти із заходами придушення щодо євреїв в СРСР. Але факт полягав у тому, що організовані СС вбивства євреїв у вже окупованій німцями Польщі не перешкоджали Москві будувати «німецько-радянську трофейну співпрацю». Саме так її називає німецький історик Даніель Керфер (Daniel Koerfer).

До нападу на СРСР Москва допомагала німецькій військовій машині як за допомогою великих поставок сировини, так і за допомогою військового та розвідувального співробітництва.

Але і з точки зору ідеології, Кремль став на бік режиму СС. Пропаганда проти «гітлерівського фашизму» була припинена. Замість цього на західні держави поклали відповідальність за війну. Так 31-го жовтня 1939 пояснював міністр закордонних справ Молотов, звертаючись до Англії та Франції: не тільки безглуздо, але й злочинно вести війну на «знищення гітлеризму, завуальовану під боротьбу за демократію».

Читайте також:  Україна погодила з Польщею проект нового пропускного пункту

Слід протистояти оновленню “савєтської” історичної пропаганди, яке здійснюється під “великоруським” національним знаком. Колабораціонізм – історичний вантаж, характерний для всіх націй на Сході і Заході, колись поневолених націонал-соціалістами. Він не годиться для використання в актуальних політичних конфліктах, і, тим більше, для демонстрації імперських амбіцій, які сьогодні показує російський режим по відношенню до сусідніх держав.

Олекса Довбуш спеціально для “Український простір Прикарпаття”

Джерела:

– http://www.welt.de/geschichte/zweiter-weltkrieg/article141782486/Putins-Antifaschismus-ist-Geschichtsklitterung.html

– “Комуніст” – 1939. – 18 вересня