Листи з окупованого Донбасу: Як вижити в “сталіце ЛеНеРо”?

Щоб вижити у Луганську в наші дні, потрібна певна підготовка, як матеріальна, так і психологічна. Постараюся розповісти об’єктивно, без оцінки. Про політику не говорю принципово.
Комунікації
У будь-який день і в будь-який час можуть відключити світло. Завжди потрібно мати запас батарейок для ліхтариків, свічки або гас для гасової лампи. Все це – предмети дефіциту, просто так їх не купити, якщо попадуться у продажу, то треба купувати про запас.
Вода подається дві години вранці і дві години ввечері. Це в нормі.



Нерідкі випадки, коли вона є тільки вранці або тільки ввечері. Напір іноді достатньо сильний, іноді ледве тече. Практично всі каструлі в будинку набрані, також набрані близько 20 пятилітровок і 80-літровий бак. Без запасу води ніяк не можна. Бувало, що воду відключали на 3 дні і більше.
Мобільний зв’язок періодично пропадає. Потрібно мати кілька карток. Найчастіше це «МТС» і «Лайф». «Київстар» не працює. Поповнення телефону можливо в терміналах, комісія – близько 5 гривень.
Зарплати
Роботу знайти можна, як у приватників, так і бюджетну. Найбільш часті вакансії: медсестра, продавець, касир, офіціант, перукар, будівельник. Бюджетникам зарплати не платяться. У лютому вчителям і лікарям були виплачені зарплати за вересень, у березні – за половину жовтня, перед першим травня лікарі отримали 23% зарплати за листопад (150-200 гривень), вчителі отримали цю виплату в середині травня.
Ті, хто працює на приватників, зарплату отримують. Рівень оплати праці продавця, касира, бармена, офіціанта, прибиральниці – 1000 гривень. Є зарплати по 300, 600, 700 гривень.
Ціни
Рівень цін трохи нижче російських, але набагато вище українських. Ось ціни на деякі товари:
Сосиски – від 90 гривень.
Льодяники – від 70 гривень.
Сік 1 літр – 30-40 гривень.
«Кока-кола», 0,5 л – від 20 гривень.
Чай – «Грінфілд» і «Ліптон» – 45-50 гривень, «Принцеса Канді» 200 гр. – 39 гривень.
Кава розчинна, 100 грам – 80-120 гривень.
Сіль – 12 гривень.
Цукор 1 кг – 21-23 гривні.
Масло вершкове – 90-100 гривень / кг.
Сметана – близько 50 гривень / кг.
Яйця – близько 25 гривень / десяток.
Картопля – 12 гривень / кг.
Капуста – 20-30 гривень / кг.
Вода «Блакитний ключ» півтора літра – 10 гривень
Солодка газована вода – близько 20 гривень / 1,5 літра.
Мило господарське – 8-15 гривень / шматок.
Мило туалетне – 12-20 гривень / шматок.
Шампунь – від 40 гривень (дешевий російський, як вода), «Herbal Essenses» – 75 гривень.
Жіночі прокладки – від 40 гривень.
Підгузки – 8-12 гривень / штука.
Білизна – 13-20 гривень.
Зубна паста – 35-40 гривень.
Туалетний папір – 6-8 гривень за рулон.
Це ціни ринку, щоб купити товари за такою ціною, треба побігати і пошукати, дефіцитні продукти типу «Білизни» треба запасати, якщо знайшов, то брати 2-3 пляшки.

Читайте також:  Експерти прогнозують зниження цін на гречку

В супермаркетах є теж далеко не все, але ціни на 5-10 гривень вище.
Ліки та медпослуги
З медикаментами справа йде гірше. В аптеках немає вати і спирту, валеріанки, пустирника, корвалолу, цитрамона, анальгіну і інших простих препаратів. Дещо можна знайти, якщо обдзвонити купу аптек і розпитати. Спеціалізовані ліки для серця, тиску, нирок і т.д. треба або шукати в соцмережах в луганських групах, або замовляти.
Тут же скажу і про медицину. Лікарні працюють, але багатьох лікарів немає. За номерком потрібно приходити в 6 ранку і стояти 2 години в черзі. Стаціонар працює, хворих дуже багато. Приватних клінік немає.
Документи
Напевно, найскладніша сфера луганських реалій.
Українських бланків паспортів немає. У 16 років і при втраті паспорта можна отримати паспорт «ЛНР», дійсний тільки на території «ЛНР». Вклеїти фото в український паспорт в 25 і 45 років можна, але тоді з ним не можна виїхати на українську територію. Без вклеєного фото – не можна виїхати в Росію.
Свідоцтво про шлюб, розлучення, смерть видається, але на українській території вважається недійсним. Свідоцтво про народження – з таким свідченням не можна вивезти дитину на українську територію.
Настрої

Серед луганчан можна зустріти самі різні настрої. Хтось активно підтримує існуючий режим, вважає, що все налагодиться, потрібно просто трохи потерпіти. Хтось ображений на Росію, тому чекав приєднання до Росії і соціального раю. Хтось сумує за минулим життям і чекає, коли все стане, як було.
На закінчення хочеться сказати, що місто живе, і люди в ньому живуть. Хтось гірше, хтось краще. Але це однозначно зовсім не той Луганськ, який ми знали і любили.

Джерело – http://www.radiosvoboda.org/content/article/27060713.html