Дівчина з української глибинки стала обраницею багатого турка
Вона усім серцем закохалася в мусульманина. Не хотіла задумуватися про те, що обранець іншої віри і вони ніколи не одружаться, не обвінчаються у храмі. Він же полюбив православну українку за її щирість та відданість. Це вражаюча історія кохання волинянки та турка, які не називають своїх справжніх імен.
Підтримав під час важкої операції
Надійка і Сінан зустрілися у Києві. Дівчина працювала у туристичному агентстві і заодно навчалася в інституті, здобуваючи бухгалтерську освіту. Турок навідувався в українську столицю у службових справах. І він, і вона разом з друзями одного разу пішли в один і той же ресторан. Там і зустрілися. У Надійки, як тільки побачила його, серце заіскрилося першими промінчиками любові.
Та по-справжньому дівчина закохалася тоді, коли захворіла. Лікарі виявили у неї кісту на яєчниках. Панічний страх, що ніколи не матиме дітей, оселився в її серці. У ці хвилини розпачу зателефонував Сінан. Як тільки дізнався, що сталося, одразу приїхав зі Стамбула. Знайшов хороших спеціалістів, на себе взяв усі витрати за лікування. Він проявляв настільки велику любов, що Надійка мимоволі подумала: такого турботливого чоловіка більше на світі немає. І хоча деколи був грубуватим та «перегинав палицю», на це не зважала. Кохала його таким, яким він є.
– Моя жінка, що живе у Стамбулі, ніде не працює, – якось сказав Сінан. – І ти ніде працювати не будеш. Я так вирішив. Та поки що живи у Києві.
Знімав для неї квартиру, взяв на себе усі витрати на життя. А коли обговорювали подальше спільне життя, заглядав у вічі:
– Як будемо жити? Ні ти, ні я не маємо грошей.
– Аби разом, – відповідала. – Зароблятимеш трохи ти, трохи я, і будемо жити, як усі.
Сінан і Надійка усвідомлювали, що спільного майбутнього у них немає. Він – мусульманин, вона – православна. Дівчина не раз повторювала, що нічого від нього не хоче, аби лишень бачити його, мати можливість кохати і бути коханою.
Курінь виявився палацом
Десь через рік Сінан покликав Надійку у Стамбул. І вона поїхала. Показав їй таку стару пошарпану хату, що дівчині його стало шкода. Їй так хотілося тоді навести лад у хаті, причепурити, поміняти обшарпані штори, підмурувати стелі, що обвисали. Турок так дивно на неї дивився, слухаючи її плани!
Разів два чи три Сінан привозив Надійку саме сюди. А потім покликав у Метросіт – район, що славиться розкішшю. І тоді показав, де насправді живе і яке місце займає у суспільстві.
Надійка й уявити не могла, наскільки Сінан багатий. І… злякалася. Одразу відчула, що вона ніхто поряд з ним. Турок же пишався, що дівчина покохала його не за багатство, і хвалився друзям. Але дівчина радості від його грошей не відчувала. Куди ліпше їй було з людиною, рівною собі.
Заради нього вивчила англійську та турецьку мови, їхні традиції, кухню. Але своїй вірі Надійка ніколи не зраджувала. І за це чоловік шанобливо ставився до неї. Навіть разом ходили до нашого храму у великі православні свята. І просив, аби молилася за їхнє благополуччя своєму Богові і ніколи не втрачала у Нього віри.
Подарував віллу на Світязі
У Туреччині Надійка тужила за Україною та родиною. Радо зустрічала близьких у Стамбулі. І Сінан робив їм подарунки, відправляв усіх разом на море, але саму Надійку – ніколи. Але щомісяця відпускав в Україну. Побувши вдома, вона знову верталася в Туреччину.
Сінан з радістю зустрічав свою Надію, розпитував про батьків, хутір.
Навіть уявити не міг, що на землі є глухий куточок, де нема ні магазину, ні лікарні, ні школи, ні машин на розбитій дорозі. Тільки ліс і озеро. «Та це ж райський куточок!» – казав. Але поїхати туди не поспішав.
– От поставлю дім – тоді, – повторював.
А згодом він купив для Надійки хатину на хуторі, збудував величезну віллу на Світязі, подарував шикарний автомобіль. Допомагає її батькам. Коли ж почув, що газифікували навколишні села, провів газ і до Надійчиного хутора.
Зустріч двох дружин
Сінан зізнався, що має жінку і донечку. Але не у законному шлюбі, проте разом вони уже більше двадцяти років. Марія з Австрії і постійно живе там, а до Сінана приїжджає періодично. Марію і донечку селив на віллі на березі Чорного моря. Одного разу він повіз до них Надію. І представив її як… подругу, з якою разом працює. І вона теж не сказала правди. Надійка пройнялася до австрійки повагою: непросто бути разом стільки літ з чоловіком, який має складний характер. І відзначила, що жінка поводиться із Сінаном значно простіше і вільніше, не відчуває себе залежною. Марія часто повторювала, що Сінан змінився на гірше – побагатшав, став черствим та жорстоким.
Він наказував Надійці, що Марія старша, тож має вчитися у неї, слухати і шанувати. Та обидві жінки бачилися лише раз. Проте волинянка усвідомила: Марія – головна дружина Сінана.
Поставив умову: «Або я, або дитина»
Надійці було уже за тридцять, тож вона не раз казала чоловікові, що хоче мати дитину. А він все повторював: поживемо – побачимо. Так минув рік, другий, але нічого не мінялося. Надія не раз хотіла назавжди повернутися додому. Це відчув і Сінан, бо усе частіше став повторював, що жити без неї не може і йому потрібна її любов.
Минув ще рік. Добігав четвертий. Одного разу Надійка зрозуміла, що вагітна. Коли йому сказала – була шокована. Сінан… вмовляв позбутися малюка. Навіть поставив умову: або він, або дитина. І одного дня, коли чоловіка не було вдома, Надія зібрала речі і покинула Стамбул. Сінан довго гнівався на неї. Уже потім чоловік втихомирився і запросив у Стамбул, аби обстежилася. І Надійка знову поїхала.
Зараз Ілайді майже рік. На запрошення Сінана жінка планує з донечкою поїхати у Стамбул і показати дитину батькові. А поки що надсилає фото. По телефону чоловік запевняє, що ніколи їх не покине. Та все одно спільного майбутнього у них немає. Він навіть не проти, якщо Надійка… вийде заміж – відпустить її. А от Ілайда назавжди залишиться його донечкою. Навіть на відстані.
Валентина БОРЗОВЕЦЬ
Шукайте деталі в групі Facebook
