Вступ без посередників

Як не натрапити на шарлатана

http://provce.ck.ua

Ольга МОНЧУК

Що потрібно для того, аби стати студентом омріяного ВНЗ? Все дуже просто: треба добре скласти зовнішнє незалежне оцінювання і більше нічого. З початку впровадження в українську освіту ЗНО в абітурієнтів, у принципі, відпала потреба звертатися до різноманітних посередників. Проте «добрі» дядечки і тітки, які дивовижним чином допомагають вступати до університету, досі ще не перевелися.

«Добрий» дядечко
і журналістика

Історія, яку я розповім, сталася під час вступної кампанії 2014 року. Її герой — випускник однієї з івано-франківських шкіл Олег (з етичних міркувань ім’я змінено) ще задовго до старту вступних перегонів визначився з майбутньою професією — журналістикою та навчальними закладами, в яких хотів би її здобувати. Тож старанно готувався до вступу на омріяну спеціальність омріяного вишу — Львівського національного університету ім. І.



Франка. Аж поки не послухався поради власних батьків та не вирішив звернутися по допомогу до одного «доброго» дядечка, який запевнив, що все залагодить.
— Для того, щоб вступити на журналістику, потрібно, окрім тестувань, ще скласти творчий конкурс, — розповідає Олег. — До творчого конкурсу довіри ніколи не існувало, у мене, може, вона й була, а от у моїх батьків та знайомих — ні. Тому всі навколо почали розказувати: шукайте якогось знайомого. От ми і знайшли на свою голову. Це був чоловік зі Львова, який пообіцяв нам за 2 900 доларів залагодити все з творчим конкурсом та допомогти зі вступом. У підсумку я нікуди не вступив. А мій творчий доробок, статті, які писав до газет впродовж року, так і не доїхали до приймальної комісії. Відповідно для вступу на державну форму навчання факультету журналістики мені не вистачило балів. Я, звичайно, міг пройти на інші факультети, але батьки сказали тримати оригінали при собі, бо мене мали якось поза конкурсом зарахувати. і так мене годували обіцянками до 1 вересня, то вже ідіот здогадається, що пролетів зі вступом. Ця історія тягнеться дотепер, нарешті вийшли на того чоловіка, і він віддав нам аж… 200 доларів. Решту не спішить віддавати, тягне час так само, як і з вишем…

З високим балом ЗНО,
але за бортом ВНЗ

Розв’язка цієї історії була не надто приємною, адже Олег не став студентом попри те, що чотири тестування зовнішнього незалежного оцінювання склав від 176 до 183 балів. Такий високий результат ЗНО, по суті, відкриває абітурієнтові двері до більшості вишів. Найцікавіше те, що Олег формально вступив на вісім факультетів ВНЗ Івано-Франківська, Львова, Чернівців та Києва, але, не подавши оригіналів документів у жоден із них, залишився після закінчення школи вдома.
Вступник зізнається, що торік найважчим днем для нього було 1 вересня, особливо боляче було бачити, як його однокласники ділилися в соціальних мережах фотографіями зі святкової лінійки в університетах Львова, Києва, Варшави… «Хто тільки де не вступив, а я сиджу вдома і читаю їхні «пости», — зізнається Олег. — Це був важкий день. Втім, мені все-таки вдалося залишитися оптимістом. Цей рік, вважаю, я використав з користю, зайнявся своєю самореалізацією, пробував себе у різних сферах, навіть роботу шукавѕ Завдяки цій не надто приємній пригоді я зрозумів, що людина може подолати будь-які негаразди».
Наразі Олег активно складає ЗНО по другому колу, каже, що під час тестувань не хвилюється, адже розуміє, що це зайві емоції, котрі лише псують розумову діяльність під час тесту. «Мені важливо підтвердити та навіть перевищити торішній результат», — наголошує вступник.

Двічі на одні граблі
не наступати?

Цього року хлопець знову подаватиме документи в омріяні навчальні заклади, але вже без допомоги посередників, надіючись лише на свої зусилля та знання. Олег переконаний, що якби зробив так і торік, то був би вже другокурсником.  Як і торік, він прагне вступити у ВНЗ Києва або Львова, адже це його найулюбленіші міста, де він хотів би пізнати радість студентського життя. Абітурієнт не передумав бути журналістом, втім, не буде гнатися лише за журналістикою, адже розуміє, що майбутній фах не завжди залежить від навчального закладу та факультету, на якому навчаєшся.
Ця неприємна ситуація стала для Олега уроком. Цього року він уже чітко знає, чого не робитиме. «Я точно не буду втягувати сюди ще когось, навіть батьків, — наголошує абітурієнт.  — Я зрозумів, що це моє життя і мені ним розпоряджатися.  В цій ситуації розумію, що вина не лише моя, але звинуватити хочу таки себе, тому що міг вчасно сказати: «Ні, нам цього не треба, я сам вступлю, бо достатньо маю розуму для цього». Абітурієнтам хочу побажати не потрапляти під вплив своїх батьків та родичів і вступати туди, де хочеться навчатися. Треба бути самостійним, покладатися лише на себе, а не на незрозумілих дядечків, які обіцяють вам золоті гори. В кожної людини достатньо сил, щоб досягти цієї мети».

Чи можна вступити, якщо ти добре вчишся в школі, добре склав ЗНО, не заплативши нікому грошей? — запитую Олега. «Це реальність, — відповідає він. — Це не моя думка, так і є! Нині ЗНО — це справді така якість, якій довіряєш. Ніколи нема такого, щоб на ЗНО хтось списував. Незалежне оцінювання я складав уже багато разів і на жодному тестуванні ніхто не списував, ніхто не мав готових відповідей на запитання, словом, фальші не було. Той, хто добре знає предмет, матиме високі бали; той, хто в ньому «плаває», матиме нижчі бали і зможе вступити в менш престижний університет. Головне — знати свою мету. По суті ті 2 900 доларів ми просто викинули на вітер. За них можна було кудись поїхати відпочити. Можна було багато чого зробити на ці гроші, особливо з теперішнім курсом долара (сміється)».

Коментарі до теми
Богдан ТОМЕНЧУК, директор Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти:
— Життя ніколи не було біржею, тому ніколи і ніде не шукайте посередників, коли йдеться про вашу долю. В хлопця був найосновніший документ, фактично «золотий» сертифікат — 180 балів. інколи це краще, аніж 200 балів. Бо 200 балів потребує ще частиночки фарту, а 180 балів і більше — це свідчення трудових мозолів і нічого більше. Тому хочу, аби абітурієнти запам’ятали єдине: якщо такі випадки і можуть бути, то вони ррунтуються на їхній психологічній нестійкості і на психологічній нестійкості їхніх батьків. Ніхто не може нікого «просунути» в ніякі вищі навчальні заклади, якщо цьому не будуть дозволяти бали сертифіката. Тому всі обіцянки з цього приводу — це гра в наперстки на «або-або». Людина проходить сама, але вона не знає, що пройшла, і мало не руки цілує тому, кому заплатила. Або людина не проходить, то в найчеснішому випадку той, хто хотів цим займатися, приходить і каже: «Вибач, я не зміг, так сі стало». А вручати свою долю, причому «золоту» долю мудрої голови, в шарлатанські руки, я б нікому не радив.

Руслан ЗАПУХЛЯК, відповідальний секретар приймальної комісії ПНУ ім. В. Стефаника:
— Нині вступ відбувається виключно за результатами ЗНО, крім тих випадків, коли потрібно складати творчий конкурс. Згідно з вимогами Міністерства освіти і науки, умовами прийому вся інформація, яку провадить університет впродовж вступної кампанії, повинна оприлюднюватися. Все відкрито, вступник повинен лише стежити за своїм місцем у рейтингу. Сайт та стенди університету, сайт «Vstup-info» — це три основні джерела, якими повинен користуватися абітурієнт, більше ніяких додаткових рухів не треба робити. Основний секрет вдалого вступу — добре скласти ЗНО. Це основний критерій, який відіграє найважливішу роль.

Олег МАНДРИК, проректор з науково-педагогічної роботи Івано-Франківського національного технічного університету нафти й газу:
— Ніяких посередників тут не потрібно! Є правила прийому, Єдина державна електронна база з питань освіти, відповідальний секретар, приймальна комісіяѕ Вступна кампанія проходить гласно і там немає жодних проблем. Абітурієнти, їхні батьки можуть прийти до університету й поцікавитися своїм місцем у рейтингу. Основний секрет вдалого вступу — вибрати за покликом душі майбутню спеціальність чи напрям підготовки, подати саме туди документи і стежити за ходом вступної кампанії. Якщо чесно, те, що вступникам дозволяють подавати документи у п’ять вишів та на три напрями підготовки в кожному з них, це забагато. З власного досвіду бачу, що діти заплутуються, не знають, куди повинні йти, куди подавати документи. Дуже важливо — вчасно подати оригінали документів туди, де абітурієнт справді хоче навчатися.

джерело http://www.galychyna.if.ua/publication/society/vstup-bez-poserednikiv/

Читайте також:  У Коломиї вже наступного тижня почнеться будівництво німецького заводу “Leoni AG”