Любов перемогла. Фільми, які допомогли легалізувати одностатеві шлюби

Знакові фільми і серіали в історії легалізації одностатевих шлюбів.

 1648821
26 червня в США повністю легалізували одностатеві шлюби. Американський президент Барак Обама прокоментував таке рішення Верховного суду: “Любов тільки що перемогла”.
Протягом багатьох десятиліть геї і лесбіянки були майже невидимі в кіно і на телебаченні. Гомосексуальність у масовій культурі часто була об’єктом насмішок або презирства, пише Los Angeles Times.
Ситуація почала змінюватися у 1969 році, коли в Грінвіч-Віллідж пройшла серія заворушень і спонтанних демонстрацій проти поліцейського рейду, які почалися в ніч на 28 червня того року в гей-барі Стоунволл-інн на Крістофер-стріт.
Вважається, що бунти стали визначальною подією, що ознаменував початок масового руху за дотримання прав людини щодо ЛГБТ у США і в усьому світі.
З цього моменту поп-культура повільно, але неухильно допомагала геям потрапити в мейнстрім.
Видання зробило добірку найважливіших фільмів і серіалів, які показали американському суспільству недоречність і нелюдяність нетерпимості щодо геїв і лесбіянок.
Все в сім’ї
Перший гей-персонаж, показаний у позитивному світлі, з’явився на американському телебаченні тільки на початку сімдесятих – у першому ж сезоні популярного, за мірками кабельного ТБ, ситкому “Все в сім’ї”.
Сценаристи шоу при цьому, тільки піднявши тему, висміяли один із найбільш занудних стереотипів – що геїв неодмінно відрізняє жіночний зовнішній вигляд і манірність. Головний герой серіалу, батько сімейства Арчі (а з ним і вся Америка, що сидить біля телевізорів), принизливо переконувався у власній відсталості, коли спочатку знущався над знайомим – трохи манірним натуралом, що приїхав із Європи, а потім із шоком дізнавався, що його кращий друг і рольова модель, колишній футболіст і зразковий мачо Стів, – гомосексуал.
Епізод обурив багатьох – чинний президент Ніксон і зовсім вибухнув з його приводу гомофобською тирадою (ставлячи, до слова, в приклад СРСР), яку можна почути на відео нижче, але на рейтингах “Все в сім’ї” ніяк не позначилася.
Собачий полудень
Двадцяте століття знало мало режисерів, які настільки ж люто відстоювали принципи елементарного гуманізму, як Сідні Люмет. Один із найкращих його фільмів “Собачий полудень” брався за формально жанрову історію банківського пограбування та перетворював її в клич про неприпустимість обмеження громадянських прав, а трилер – в драму про людську гідність і розпачі.
Грабіжника банку, який намагався за допомогою злочину оплатити операцію зі зміни статі своєму коханцеві, грав – з більшою навіть самовідданістю, ніж Майкла Корлеоне або Серпико, – Аль Пачіно на піку слави і форми, а фільм отримав Оскар за сценарій і був заявлений ще в п’яти номінаціях.
Займаючись коханням
Після революції, здійсненої в американському кіно режисерами Нового Голлівуду, які вивели на кіноекрани неформатних, що відповідають духу часу, героїв – від мафіозі в екзистенційній кризі до зломлених ветеранів В’єтнаму, гомосексуальні персонажі перестали бути рідкістю в кадрі.
Проте цілком присвячені переживанням геїв і лесбіянок історії в масовій культурі не дуже поспішали з’являтися на світ. Так що коли у 1982-му, в одному з перших призначених для масової аудиторії фільмів про мінливість одностатевих відносин “Займаючись коханням”, герой Майкла Онткіна, що вийшов із шафи, цілував коханого, багато глядачів бачили близькість двох чоловіків уперше в житті.



І мали можливість швидко переконатися, що мелодраматичним проблемам гей-пари підвладні так само, як і традиційні.
Філадельфія
Перший великий голлівудський проект, що наважився говорити на табуйовану на той момент тему СНІДу, “Філадельфія” не тільки мала в ролі інфікованого гея загального улюбленця Тома Хенкса, а в якості адвоката-гомофоба, якому належало переконатися в жахливості своїх стереотипів, – могутнього Дензела Вашингтона. Додаючи гуманістичній драмі – героя Хенкса звільняли з роботи через орієнтацію і діагноз – трагедії з неминучістю загибелі, Джонатан Деммі діяв наскільки прямо, настільки й ефективно. Важко відчувати ксенофобію до людини, яка у тебе на очах відчуває біль, – точно так само у 1960-х кадри теленовин із жорстоких розгонів афроамериканських акцій протесту зробили для визнання прав темношкірого населення не менше, ніж промови Мартіна Лютера Кінга. Біль і смерть не знають ні кольору шкіри, ні сексуальності.
Еллен
Коли в 1997-му Еллен Дедженеріс оголосила про те, що вона лесбіянка, це справило ефект вибуху бомби – актриса стала першою дійсно великою американською селебріті, що вийшла з шафи. Майже одночасно із самою Дедженеріс про свою сексуальність заявила і в той момент її головна героїня і тезка Еллен із ситкому, присвяченого життю нервової власниці книгарні, яка своєю іронією нагадує Вуді Аллена у спідниці.
Фурор справили обидва камін-аути – і хоча актриса пізніше заявляла про те, що рішення коштувало їй кількох ролей в кіно, її нинішня популярність у ролі телеведучої і статус однієї з найбільш сміливих жінок планети доводять, що воно того варте.
Вілл і Грейс
Витримав вісім сезонів ситком про дружбу дизайнерки інтер’єрів Грейс і юриста Вілла, який не соромиться своєї гомосексуальності, за словами віце-президента США Джо Байдена, зробив більше, ніж що і хто б то не було, для того щоб розповісти Америці про проблеми ЛГБТ-спільноти.
Це не дивно – надаючи перевагу влучному жарту перед будь-яким пафосом, а самоіронії перед звірячою серйозністю, “Вілл і Грейс” вдалося зробити майже немислиме: геї ще ніколи не виглядали в кіно і на телебаченні такими середньостатистичними, звичайними. Незабаром через комедію робитиме всіх американців трохи терпимішими до інакшості, до іншого, але все-таки ближнього, ще й “Американська сімейка”.
Близькі друзі
Навіть п’ятнадцять років тому повноцінний серіал про життя і романтичні турботи гей-персонажів був немислимий на федеральних американських каналах – але не на кабельних, що працювали за передплатою. Незабаром на HBO в брутальній, жорсткій панорамі кримінального життя міста Балтімор “Прослушка” найшляхетнішим персонажем виявиться робін гуд (який грабує наркодилерів) і відкритий гомосексуал Омар.
Канал Showime же пішов ще далі (і на пару років раніше) – у 2000-му запустивши ремейк британського серіалу про любовне життя п’яти друзів-геїв “Близькі друзі”. Його автори не відверталися і від відвертих постільних сцен – а глядачі Showtime не могли відійти від екрану, забезпечивши каналу один із його перших хітів. Не дивно, що незабаром мережа запустила і схожий жіночий проект – серіал “Слово на букву Л”.
Горбата гора
До історії кохання двох ковбоїв з американського біблійного поясу режисер Енг Лі застосував усі головні прийоми великого сентиментального епосу – того типу, який робив зірками акторів і актрис золотого голлівудського століття і традиційно мав на увазі разом із символічними пейзажами, драмами неможливості кохання і змін долі суворо гетеросексуальні стосунки.
Безсоромна гендерна підміна раптом наситила актуальністю велику форму, що здавалася застарілою, і знову вдихнула в неї життя. “Горбата гора” – не просто головний фільм 2000-х про одностатеве кохання, це ще й найпотужніший фільм десятиліття про кохання у принципі. Стільки сліз не проливалося навіть над “Щоденником пам’яті”.
Харві Мілк
Байопік про Харві Мілка, борця за права геїв і першого відкритого гомосексуала, обраного на державну службу, приніс черговий Оскар Шону Пенну, який його зіграв, і дав сценаристові фільму Дастіну Ленсу Блеку можливість вимовити з оскарівської сцени гучну промову про те, що одного разу одностатеві шлюби будуть легалізовані (знадобилося п’ять років, щоб вона стала дійсністю).
Важливіше, втім, що режисер “Мілка” Гас Ван Сент картиною доводить, що дійсно актуальна тема може оживити хирлявий жанр ЖЗЛ, – одночасно даючи гей-ком’юніті його першу агіографію, практично житіє мученика. Через кілька років канон поповнить “Далласький клуб покупців”.
Імперія
За кілька місяців до рішення Верховного суду дещо не менш доленосне сталося на цитаделі американського консерватизму, каналі Fox – миттєво побивши всі рейтингові рекорди, на ньому вийшов серіал “Імперія”, за формою і сентиментальним напруженням майже ідентичний класичним “Далласу” або навіть “Династії”. Від цих бастіонів американського телеперегляду “Імперію”, втім, відрізняв колір шкіри персонажів – мильні пристрасті з життя багатих прізвищ тут розгорталися на хіп-хоп-лейблі.
Одна з основних сюжетних ліній оповідала при цьому про проблему гомосексуальності в гомофобних ще більше, ніж Росія, репі – син головного героя, R&B-співак Джамал, виходив із шафи до шекспірівського по люті невдоволення батька. Поступово закохуючись в обдарованого, вразливого, чарівного Джамала, аудиторія Fox тим самим виявилася змушена до зіткнення і подолання відразу двох стереотипів – расового і сексуального.

За матеріалами: Lenta.ru

Читайте також:  Між кар’єром та каньйоном: Яка доля Дністровського каньйону