Намагання кремлівських структур захистити терористів доходить до абсурду!

Більше за всіх турбується про те, щоб міжнародного трибуналу НЕ було, чомусь саме Росія, яка, здавалося б, до збитого «Боїнгу» ніякого відношення не має – і “літак був не наш”, і “територія не наша”, і російські громадяни не загинули”, – розмірковує експерт порталу “Новая газета”.

Путлер критикує вкидання версій загибелі «Боїнга» через ЗМІ, але основними постачальниками цих версій є як раз російські офіційні структури та державні медіа.

Характерно, що в кремлівського режиму досі немає ні єдиної позиції про причини трагедії, ні єдиного органу, уповноваженого оголошувати свої здогадки. Найбільш показово тут виглядають розбіжності між заявами МЗС, Міністерства оборони і Слідчого комітету.

Так виникає найабсурдніша з нинішніх версій загибелі «Боїнга»: нібито український військовослужбовець за власною ініціативою розповів російським слідчим про Су-25 капітана Волошина, який і атакував «Боїнг». Експерти «Алмаз-Антея», в свою чергу, ніякого Су-25 не бачили, зате переконливо довели, чому це був «Бук», ось тільки виключно український.

Ця конкуренція за те, хто краще відведе підозри від донецьких сепаратистів, набуває гротескних рис. «Независимая газета», наприклад, до річниці трагедії опублікувала свою версію, згідно з якою український «Бук» помилково стріляв в український Су-25, який повинен був збити «Боїнг», але в підсумку «Бук» випадково потрапив у «Боїнг» сам. Вони це на повному серйозі публікують як аналітику.

Ще є підозра, що в Росії погано собі уявляють, як міг би виглядати міжнародний трибунал ООН. За нашим розумінням, трибунал – це щось на зразок військового суду, до якого призводять злочинців, а судді виносять вирок – і триває все це хіба що пару засідань.

Але взагалі-то трибунал – це в першу чергу міжнародний інститут судового слідства.



І його створення дозволить дати юридичну оцінку доказам, зібраним нідерландськими та міжнародними слідчими.

Читайте також:  Набуло чинності нове правило для водіїв

Розслідування буде завершено, а його результати опубліковані, а що потім? Ми дізнаємося правду і розійдемося, знизавши плечима? Ні, після того, як розслідування як збір фактів буде завершено, потрібна юридична процедура оцінки цих фактів, а заодно і питання про справедливе покарання для винних – тобто потрібен суд.

З урахуванням того, що справа стосується України, Нідерландів, Малайзії та інших країн, юрисдикція такого суду може бути тільки міжнародною. Так що говорити «давайте дочекаємося закінчення розслідування» – неправильно. Треба говорити: «давайте дочекаємося трибуналу».

Джерело – http://novayagazeta.livejournal.com/3377467.html