“Калюжа крові має форму квітки, бо Донецьк — місто троянд”

Понад 200 скульптур сучасних українських митців виставили на Великому Скульптурному Салоні. 5 березня його відкрили у столичному Мистецькому Арсеналі. 2014-го захід скасували через події на Майдані. Цьогоріч багато митців представили роботи, що перегукуються з війною на Донбасі.

614323_1_w_300

—?Це кактуси якісь? Обережно, куртку порвеш, — обговорюють відвідувачі роботу львівського митця Віктора Проданчука “Кінець агресії”. На ґрунтовій доріжці стоять три залізні дерева з колючками. Поряд із голови фантастичного створіння стирчать шипи.

—?Ці дерева — агресія.



Золотиста скульптура в кінці стежки — ненька Україна. А той монстр — агресор, — розповідає 40-річний Віктор Проданчук. — Зробив ці твори шість років тому. Мені такі жахи снилися — таке й робив. Люди дивувалися — звідки в тебе ця злість? Наче ж усе гаразд навколо. А тепер друзі сказали — мусиш виставити й покласти кінець тому. Зараз роблю красиві білі скульптури, тож вірю, що війна скоро закінчиться.

Із 3300 розп’ять Христа складається робота “Кольчуга праведного ратника” Віктора Грізи. Він — куратор творчого центру “Дім механізатора” в передмісті Донецька. Наприкінці липня заклад припинив працювати, бо поряд тривали бої. Віктор Гріза виїхав до столиці. На відкриття виставки одягнув светр із власноруч нашитими розп’яттями Христа — такими, як на роботі.

—?Я мав ідею, а створила цю кольчугу ювелірна фірма у Краматорську, — каже 49-річний Віктор Гріза. — Коли відливали деталі, використали артилерійську латунь з осколків снарядів. 3300 розп’ять, бо стільки мирних жителів загинули в зоні АТО станом на 20 вересня минулого року. Сьогодні їх більш як шість тисяч, за даними ООН. Ця кольчуга говорить про те, що будь-яка перемога кується з жертв серед мирних жителів. Вона ніби висить-просихає, а з неї накапала кров. Але ця калюжа крові у формі червоної квітки, бо Донецьк — місто троянд. Там залишилася моя сім’я. Не змогли виїхати з міста майже всі члени Спілки художників, які в непересувному віці.

— Це схоже на обгоріле обличчя солдата, якого недавно в новинах показували, — дві літні жінки розглядають проект Анатоля Степаненка “Аккадські песиголовці”.

Читайте також:  Кобзона в Донецьку охороняли 17 спецназівців

Понад 12 років митець збирав у лісах неподалік Чорнобильської зони соти диких бджіл. Їх форми нагадують химерні створіння, морди тварин.

—?Кожен бачить те, що здатен побачити. У цьому — сила мистецтва, — говорить скульптор 67-річний Анатоль Степаненко. — Тут уся робота бджіл, мій внесок — скромний. Першу дику пасіку знайшов у лісі в дерев’яній коробці. Вона була підвішена на дереві. Крутилася, тому соти виглядали, як кокон. Знахідка мене злякала й зачарувала. Назвав ці об’єкти песиголовцями. Це спотворений гріхом образ, у ньому ледь можна впізнати задум Божий. Колись у моїй майстерні вимкнули світло. Я щось шукав і ліхтарем висвітив одну голову — було дуже страшно.

— А вы загляните под зонтик и узнаете, о чем эта работа, — каже харківський скульптор 53-річний Валерій Пирогов біля 2-метрової роботи “Зустріч”. Фігури жінки й чоловіка ховаються під парасолею. Усе викладене дрібними шматками мозаїки.

—?Всередині металевий каркас, — пояснює автор. — Зварив силует із дроту, потім натягнув металічну сітку. Далі наносив герметик і клеїв кожен шматок смальти. Працював над нею півроку. Це про кохання. Якщо ви не пройшли повз, значить, скульптура зачіпає. Хотів би продати її за 30 тисяч доларів. Вважаю, що це шедевр, то чому він має дешево коштувати?

Великий Скульптурний Салон триватиме до 15 березня. Квиток коштує 50 грн. Пільговий — пенсіонерам, студентам та дітям від 12 років — 30 грн.