Каспаров “наїхав” на Обаму через його нерішучість в “українському питанні”!

“Простягаючи руку допомоги диктаторським режимам, Обама сприяє хаосу та загибелі людей”, – заявив Гаррі Каспаров у статті, опублікованій в The Wall Street Journal.

“Побіжний погляд на заголовки в ЗМІ останніх днів дозволяє відключитися від потоку розхвалювання зовнішньополітичних успіхів Білого дому і його союзників. Президента Обаму багато розцінювали як миротворця за його відмову від використання військової сили і підписання угод з декількома найлютішими ворогами Америки.

Ідея, що все зміниться на краще, якщо США відмовляться від домінування на світовій арені, близька політичним поглядам президента Обами. Але те, що добре для образу Обами в ЗМІ, не обов’язково добре для світу чи Америки. Безперервне насильство в Східній Україні показує, що і бездіяльність може мати жахливі наслідки. Але кожен раз, коли Обама зволікає і проявляє нерішучість, у відповідь на критику звучить фраза: а могло бути й гірше.

Потрібно мати багату уяву, щоб уявити, що в Україні зараз було б ще гірше, якби НАТО відразу допомогло зміцнити кордон України з Росією, як тільки Путлер вдерся в Крим.

В останні кілька місяців, ідеї Обами про те, що необхідно обмежити і скоротити американську присутність у світі, досягли своєї вищої точки у відносинах США з Іраном, Росією і Кубою.

Кожному з цих суперників була протягнута рука допомоги американського президента: нормалізація відносин з Кубою, звільнення Ірану від санкцій, ставлення до Путлера як до партнера з укладення миру в непотрібній Мінській угоді про припинення вогню.

Коли маєш справу з режимом, який не готовий вести переговори чесно, кращим підходом для отримання поступок від іншої сторони є позиція сили. Але замість цього Обама сам продовжує робити поступки – поки це нібито утримує його ворогів на переговорному полі.



Подібна наївність в очікуванні позитиву від Путлера надмірна навіть для ідеалістичних уявлень Обами про навколишній світ.

Читайте також:  Нафта різко подешевшала

Диктатури, особливо персоналістського типу, на зразок існуючої в Росії, непередбачувані, але вони грунтуються на базових логічних принципах. Вони часто приходять до влади завдяки масовій підтримці, отримавши мандат на розв’язання кризи.

Міцно вчепившись за владу, хунта або вищий керівник починають звалювати будь-які проблеми на своїх попередників і обмежувати права громадян. Після умертвіння демократії та громадянського суспільства єдиний шлях, здатний легітимізувати їх претензії на владу, – це конфронтації і конфлікти. Посилюється пропаганда проти міфічної “п’ятої колони” і звичних козлів відпущення, начебто іммігрантів і меншин.

Наступний і заключний етап зазвичай настає тоді, коли інші прийоми вже вичерпані. Загроза внутрішніх ворогів вже не виглядає достатньою, – і врешті-решт, коли вже нікого переслідувати всередині держави, як у Радянському Союзі за Сталіна, диктатор звертає свій погляд за межі країни і обов’язково знаходить якісь “національні інтереси”, які зручно відстоювати за кордоном.

Це розуміють всі сучасні автократи, включаючи Путлера. Вони усвідомили, що народ в кінцевому підсумку починає порівнювати рівень життя і дізнається правду, якщо немає воєн або локальних конфліктів. Вікно у вільний світ у вік Інтернету занадто велике. Щоб хоч трохи прикрити це Вікно, потрібні конфлікти, а пропаганда повинна працювати на всю міць. Путлер вступив на режим конфронтації після вторгнення в Україну і не може дозволити собі відступити.

І не може бути більше трагічного підтвердження того, до чого призводить заколисуюча обамівська мантра: “Все могло бути гірше”. Пора діяти заради змін на краще.

Джерело – http://wsj.com%2Farticles%2Fthe-rewards-of-the-obama-doctrine-1441841431