Британський експерт для “Радіо Свобода”: на Донбасі – від 9 до 12 тисяч російських загарбників!

У бойових діях на сході України беруть участь підрозділи російської армії – зокрема, ті, які в мирний час базуються на Далекому Сході Росії. Про це свідчать дані британського

Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень. За даними співробітника цього інституту Ігора Сутягіна, наразі на південному сході України перебувають від 9 до 12 тисяч російських військових.

І.Сутягін в інтерв’ю “Радіо Свобода”:

– Яка зараз ситуація на сході України? Чи є підстави стверджувати, що істотні підрозділи російських військ зараз знаходяться на чужій території?

– Станом на кінець лютого в південно-східних районах України перебувала досить значне угруповання російських військ. Оцінки НАТО навіть перевищують ті дані, які я отримав. Командувач американськими військами в Європі, генерал-лейтенант Бен Ходжес оцінив кількість російських військ, які безпосередньо знаходяться на території України, в 12 тисяч чоловік, ця заява зроблена 3 березня. Через два дні після нього виступав заступник генерального секретаря НАТО Олександр Вершбоу – і він називав схожі цифри. Мої оцінки показували, що до останнього тижня лютого на території України було близько 9000 російських військових, але з тих пір їх чисельність зросла на 1,5–2 тисячі осіб. Принаймні, інформація про те, що 1,5-2 тисячі осіб перетнули російсько-український кордон в останні десять днів, була.

– Чи правильно я розумію, що саме російські військові відіграють вирішальну роль у конфлікті на сході України? Якби їх не було, українська армія придушила б опір сепаратистів, як це, здається, ледь не сталося в серпні минулого року.

– Так, так вважати – правильно. У районі, скажімо, Дебальцева це було чітко помітно: підрозділи, сформовані з сепаратистів, відверто кажучи, використовувалися як «гарматне м’ясо», тому й виникло велике невдоволення і у керівництва так званої «ДНР», і у її рядових бійців. Це призводило і до конфліктів з російськими частинами, російськими військовослужбовцями. Воно й зрозуміло: ефективне використання сучасної бойової техніки «колишніми трактористами і шахтарями» все ж проблематичне.

– Чи є дані про те, як організована система командування військовою операцією на сході України, хто всім цим ділом керує? Які стосунки між військовим керівництвом самопроголошених республік і російськими командирами?

– Про військове керівництво самопроголошених республік я, чесно кажучи, нічого сказати не можу, тому що, як мені здається, такого просто немає. Ті люди, які фігурують на телеекранах в якості військового керівництва, по-моєму, просто зіц-голови, які виконують функції ширми. В інтернеті і взагалі у ЗМІ широко обговорюється фігура людини, вкрай схожої на генерал- лейтенанта Олександра Ленцова, заступника командувача сухопутними військами ЗС Росії, що з’являвся у роликах, виготовлених «сепарат-ТВ». Військовий керівник «республіки» поруч з ним виглядав, як підлеглий. Прослизала інформація про те, що і начальник штабу Південного військового округу присутній в районі операції; власне, він керує цією операцією. Бойові дії розвиваються в зоні відповідальності Південного оперативно-стратегічного командування, яким у разі війни повинен стати Південний військовий округ. Тому все логічно.

– Чи відомо, чим займаються військові з обох сторін після підписання нових мінських домовленостей про припинення вогню? Зміцнюють нинішню лінію розмежування паралельно з формальним відведенням важких озброєнь? Чи готують нові стратегічні удари?

– Із «російської сторони», безумовно, насамперед – спільно зміцнюють бойові можливості цих самих сепаратистських республік. По-друге, не виключено, що створюють передумови для наступу на Маріуполь. Це цілком укладається в стратегічну картину бойових дій, в загальному, досить прозору. Одна з цілей, яких намагається досягти Росія, – знищити Україну економічно. Для досягнення цієї мети захоплення Маріуполя – важливий етап. Взяти Маріуполь – значить відрізати Україну більш ніж від чверті виробленої в країні сталі. Це дуже важливе джерело валютних доходів для України. Говорити про те, що такий наступ планується, у мене немає підстав, тому що ми не знаємо, які реальні оперативні плани російського командування. Але передумови до того, щоб такий наступ міг бути успішним – якщо військово-політичне рішення буде ухвалене, – створюються.

– Наскільки з моменту початку кримської кризи виросла боєготовність української армії?

– Значно. Рік тому ця армія була не готова воювати насамперед морально, вона взагалі не була готова до ведення взагалі яких би то не було – не те що бойових, а взагалі яких би то не було дій. У тому числі тому, що навчання фактично не проводилися, близько 70 відсотків бюджету Міністерства оборони йшло просто на виплату зарплат. Закупівель нової техніки фактично не було, навчань щодо злагодження частин теж не було. З іншого боку, для української армії психологічно було дуже високим бар’єром – воювати проти росіян. Українське населення не зазнавало такої пропагандистської обробки, як військовослужбовці і взагалі населення в Росії, українці не були готові побачити в росіянах ворогів. Ось цей рубіж після перших місяців боїв було перейдено. Тепер українські військові дійсно бачать у росіянах ворогів, і це найважливіший етап у піднятті боєздатності української армії.

Джерело – http://www.radiosvoboda.org/content/article/26899095.html

Шукайте деталі в групі Facebook

Поширити