Якщо Європа збереже свою єдність, імперіалістичний авантюризм вдасться стримати

“Європа перебуває між молотом ісламського тероризму і ковадлом раSSєйського імперіалізму. Яка загроза страшніше, і що стане для неї пріоритетом?”, – розмірковує портал Тhe Аtlantic.

Що стосується України, то Європейський Союз об’єднався з США і ввів суворі економічні санкції проти росії в помсту за агресивні дії Кремля проти свого сусіда після української революції 2014 року. Анексія Криму, дестабілізація на сході України і погрози на адресу прибалтійських країн зробили те, чого не вдавалося домогтися протягом десятиліть важливими самітами і гучними умовляннями: Європа об’єдналася, змогла прийняти ряд важких зовнішньополітичних рішень і дисципліновано провела їх у життя.

Скасування санкцій теоретично залежить від того, коли на постійній основі буде здійснено припинення вогню між проєвропейським українським урядом і бойовиками на сході України, які користуються підтримкою Кремля.

У той же час, Путлер, нехай повільно, але відходить від своїх агресивних експансіоністських позицій. Восени, коли росія розпочала військову інтервенцію в Сирії, частина російської солдатні і військової техніки були виведені зі східної України. Але ситуація там як і раніше нестабільна, а останнім часом з’явилися повідомлення про часті порушеннях перемир’я. Тим не менш, лідери терористичних банд, які користуються російською підтримкою, кажуть, що з їхнього боку війна закінчилася.



Кремль, схоже, теж обмежує свою войовничість, принаймні, на словах.

Тим часом, Путлер, який в ці дні присутній на міжнародних форумах, виявляє набагато менше агресивності по відношенню до Заходу, ніж кілька місяців тому, коли він вимовляв полум’яні промови про «Новую раSSєю», яка буде невблаганно повертати собі втрачені після закінчення холодної війни території, і яку інший світ знову буде боятися і поважати.

Минулого місяця на саміті G-20 в Туреччині американські та європейські керівники домовилися продовжити санкції проти росії ще на шість місяців після закінчення терміну їх дії в січні. Здавалося б, це свідчить про стійкість режиму санкцій, однак дане рішення можна також розцінювати як ставку на те, що в наступні півроку поведінка росії і ситуація в Україні можуть покращитися до такої міри, що санкції будуть вже не потрібні.

Читайте також:  Глава Міноборони Греції виступив проти антиросійських санкцій

Але керівники беруть до уваги, мабуть, основний чинник, що примушує Путлера поводитися менш войовничо. Ціна головної статті російського експорту, який є нафта і газ, різко впала, а раніше вона була досить висока для того, щоб поповнювати кремлівську скарбницю і давати Путлеру всі можливості для проведення агресивної і виключно незалежної зовнішньої політики.

Тому не дивно, що Путлер готовий робити все необхідне для того, щоб домогтися скасування західних санкцій. Вони вже обійшлися російській економіці більш ніж в один відсоток ВВП.

Якщо Європа збереже свою єдність, зробивши так, щоб санкції проти Росії діяли до тих пір, поки не буде забезпечено міцне і надійне перемир’я в Україні, і тим самим змусить Кремль відмовитися від своїх спроб «повернути» цю країну, можливий досить непоганий вихід з плутанини конфлікту: путінський імперіалістичний авантюризм в Європі вдасться стримати, а Захід отримає важливого союзника в боротьбі проти «Ісламської держави».

Джерело – http://www.theatlantic.com/international/archive/2015/12/putin-russia-sanctions-syria-ukraine/419265/