Коли болить монастир: у центрі Тисмениці руйнується пам’ятка архітектури

Більшість знає, що Тисмениця — одне з найстаріших міст Галичини, але мало хто здогадується, наскільки ж вона давня. За вірменськими церковними документами, перша згадка сягає 1062 (!) року. І нині один із символів тисменицької історії тихо руйнується прямо в центрі міста.

Колишній домініканський монастир виглядає сумно. Його в Тисмениці нечасто згадують серед пам’яток і гостям не показують, бо ж тут нема чим хвалитися. Усе сіре й занедбане. Купа сміття під стінами, хоча поряд стоять сміттєві контейнери.



Збоку ще є вуличні туалети. Та, напевно, ними вже давно ніхто не користується, бо треба пильно дивитись під ноги…

Колись тут була міська поліклініка, яка у 2008 році переїхала в нове приміщення. А в монастирі зараз Тисменицька районна організація Червоного Хреста. Звісно, вони не займають усі приміщення, лише облаштували для себе кілька кімнат.

Директор музею історії Тисмениці Лілія Лишега каже, що монастир — це найстаріша споруда в місті. Побудували його ще в XVII столітті. Місцевий магнат Микола Потоцький всіляко намагався поширити католицьку віру, а допомагали йому в цьому отці-домінікани. У 1631 році Потоцький подарував ордену землю під будівництво, цвинтар, город і ставок. Невеличкий дерев’яний монастир і костел з’явились у 1634-му.

Протягом століття споруди кілька разів палили. Спершу антипольські повстанці, на чолі яких були православні священики — воювали за віру. Потім татари з турками — «звільняли» українців від польської окупації. А далі ще й московські війська. Домініканці щоразу відновлювали споруди, а в 1736 році побудували костел і монастир із цегли.

Монастир проіснував у Тисмениці понад 300 років, а ліквідували його на вимогу керівництва Домініканського ордену у 1936-му. Костел був зруйнований, а в приміщенні монастиря радянська влада пізніше облаштувала поліклініку.

Читайте також:  Росія визнала паспорти «ДНР» і «ЛНР»

Міський голова Тисмениці Степан Сворак каже, що цей будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення, належить місту, але перебуває на балансі районної лікарні.

«Якщо райдержадміністрація прийме рішення передати його на баланс міської ради, то тоді ми зможемо починати якісь роботи, — говорить мер. — Я коли тільки прийшов на посаду, то вирішив розробити проект реставрації. Та наразі в нас є лише креслення».

Втім, одного рішення РДА теж замало для відновлення монастиря — потрібні гроші і то чималі. Спершу треба повністю перекрити будівлю — на це треба десь 1,5 млн грн. Потім уже можна братися за фасад, який потягне не менш 10 млн, а це п’ятирічний бюджет цілої Тисмениці.

«Ми вже обговорювали, що кошти на реставрацію мають бути спільними — з міського та районного бюджетів, а також з області, — каже Степан Сворак. — Я навіть зв’язувався з домініканськими отцями. Але їхній орден зараз дуже бідний, фінансово вони допомогти не зможуть».

Мало того, для початку будь-яких робіт завжди потрібна проектно-кошторисна документація. І тільки її розробка коштуватиме приблизно 1,5 млн грн, яких у міста нема.

«У мене як історика серце болить, коли бачу, що то все розвалюється, — говорить мер. — Там же підземелля, які йдуть через всю Тисменицю, прекрасні арки, а в середині товщина стін може сягати до півтора метра. Втратити цю будівлю ми просто не маємо права. Наразі готується лист у Міністерство культури, щоб вони допомогли нам зберегти цю пам’ятку».

«За законом, за збереження пам’ятки відповідає її власник, — каже Володимир Федорак, начальник управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА. — На жаль, у нас не вистачає коштів на реставрацію об’єктів такого плану. В нашій області є 4000 об’єктів культурної спадщини і для нас це питання дуже болюче. Останні 10 років ми пишемо листи в Міністерство культури щодо необхідності створення державної програми підтримки. У нас є програма «Культура Івано-Франківщини», і гроші на збереження культурної спадщини виділяються, але то об’єкти національного значення».

Отже, першим завданням є гроші на проект, потім — на відновлення. Роботи можна завершити за рік, вважає міський голова Степан Сворак. Облаштувати там культурно-освітній центр — платформу для розвитку молодіжних та громадських організацій. Там побудувати Співоче поле та поставити пам’ятник голові Держсекретаріату ЗУНР Костю Левицькому, який народився в Тисмениці. Але поки що це лише плани міського голови.

Читайте також:  Як монахиня з Прикарпаття допомагає тим, хто на дітей не чекав (фото)

Джерело.