Рейтинг народних депутатів від Прикарпаття
Семеро народних обранців з Прикарпаття стали депутатами ВРУ в одномандатних округах на Прикарпатті восени 2014 року. Що робили, чого не робили, чи пам’ ятають про проблеми свого виборчого округу народні обранці?
Своєрідний рейтинг народних депутатів Прикарпаття. Маємо два об’єднаних критерії – законодавча ефективність та публічність.
ПЕРСОНАЛЬНИЙ СКЛАД
Для початку – систематизуємо склад, так би мовити, «команди Прикарпаття», у абетковому порядку.
Юрій Дерев’янко (округ №87: місто Яремче, Надвірнянський район, частина Богородчанського, частина Коломийського районів) є головою підкомітету з питань контролю за дотриманням законодавства у сфері запобігання й протидії корупції органами державної влади та місцевого самоврядування Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції. На виборах його кандидатуру висунула політична партія «Воля», але сьогодні депутат не входить до складу будь-якої фракції.
Анатолій Дирів (округ №86: місто Болехів з населеними пунктами Болехівської міської ради, Долинський, Рожнятівський райони, частина Богородчанського району) – член депутатської фракції Політичної партії “Народний фронт”. Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Михайло Довбенко (округ №84: місто Бурштин, частина міста Івано-Франківська, Тисменицький, Тлумацький райони, частина Галицького району) – член депутатської фракції партії «Блок Петра Порошенка». Є першим заступником голови Комітету ВРУ з питань фінансової політики і банківської діяльності.
Ігор Насалик (округ №85: місто Калуш, Калуський, Рогатинський райони, частина Галицького району) так само входить до фракції БПП. Є заступником голови Комітету ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.
Юрій Соловей (округ №89: Верховинський, Косівський, Снятинський райони) – входить до неформального депутатського об’єднання «УДАР», член депутатської фракції партії «Блок Петра Порошенка». Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики.
Юрій Тимошенко (округ 88 місто Коломия, Городенківський район, частина Коломийського району) – член фракції «Народного фронту». Він входить до складу Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції.
Олександр Шевченко (округ №83, частина міста Івано-Франківська ) – іще один представник фракції БПП. Входить до складу Комітету ВРУ з питань бюджету.
ЗАКОНОТВОРЧА ЕФЕКТИВНІСТЬ
Основне завдання народних депутатів – писати закони. Але вони часто обмежені або політичною доцільністю та партійною приналежністю.
Під час складання рейтингу ми мали серйозну дилему – чи можна враховувати як ключову активність депутата у вирішенні проблем саме округу? Чи вважати цю діяльність лише частиною роботи депутата у парламенті? Схиляємось більше до другого варіанту, адже народний депутат – це не начальник ЖЕКу, а все ж таки політик державного рівня. Тому законодавчу підтримку місцевих ініціатив враховуємо, але не ставимо на головну позицію.
Найбільшу кількість законопроектів подав депутат Юрій Дерев’янко, але тільки 1 з них має відношення до його виборчого округу.
Його пропозиції до законодавства стосуються дуже широкого спектру питань: оплати праці бюджетних працівників, зменшення єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування, посилення ролі територіальних громад в управлінні земельними ресурсами, посилення ролі громадянського суспільства в боротьбі з корупційними злочинами, підтримки вітчизняного книговидання, удосконалення законодавства у сфері охорони природно-заповідного фонду України тощо.
На другому місці за кількістю – Анатолій Дирів, але спектр його інтересів показово вузький – 17 внесених законопроектів тою чи іншою мірою пов’язані з напрямом його роботи у парламентському комітеті: земельний кадастр, охорона лісів, посилення відповідальності за забруднення навколишнього природного середовища, щодо мораторію на експорт лісо- та пиломатеріалів у необробленому вигляді, удосконалення законодавства у сфері охорони природно-заповідного фонду України та ін.
На третьому – Ігор Насалик. Проте законопроекти депутата (16) переважно або за змістом, або територіально пов’язані з рідним Калушем, адже проблеми міста Ігор Насалик як колишній мер знає досконало. Отже в законопроектах йдеться про Земельний кодекс, охорону здоров’я, Митний кодекс щодо врегулювання ставок ввізного мита на полівінілхлорид, Податковий кодекс щодо особливостей оподаткування нафтопродуктів та скрапленого газу, що використовуються в якості сировини для нафтохімічної промисловості, про державно-правовий експеримент з проведення реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади на території Калуського району та міста Калуша Івано-Франківської області.
На четвертому – Юрій Соловей. Депутат вніс 9 законопроектів, котрі мають серйозний політичний резонанс. Соловей вже діє як політик загальнодержавного масштабу. Наприклад, він є ініціатором двох законопроектів щодо введення економічних санкцій щодо Російської Федерації, заборони імпорту та транзиту товарів. Крім того, він активно підтримував ідею по утворенню в парламенті Тимчасової слідчої комісії із розслідування причин та обставин девальвації гривні, що призвела до катастрофічних наслідків, зокрема, для цінової ситуації в Україні.
У інших його законодавчих ініціативах йдеться про особливості вступу до вищих навчальних закладів в 2015 році, про капітальний ремонт гуртожитків, що передаються з державної власності у власність територіальних громад і навіть про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження заходів, направлених на зменшення споживання енергетичних напоїв.
На п’ ятому – Юрій Тимошенко та Михайло Довбенко із 8 законопроектами від кожного.
Серед законопроектів Тимошенка, є, зокрема, про підвищення рівня народжуваності та престижу батьківства, про увічнення пам’яті про Революцію Гідності 2013-2014 років, про День пам’яті та примирення, про Товариство сприяння обороні України тощо. Про ступінь їх важливості можна дискутувати, особливо у економічно надскладні часи.
Вісім поданих законопроектів Довбенка пов’язані переважно з фінансово-банківською тематикою, тобто стосуються напряму діяльності депутата у парламентському комітеті. А саме посилення захисту прав позичальників, споживачів фінансових послуг , споживче кредитування, а також про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.
Ну і 3 законопроекти від Олександра Шевченка стосуються удосконалення правового режиму спадкування на тимчасово окупованій території України та території здійснення антитерористичної операції та внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноважень Верховного Суду приймати окремі ухвали.
СОЛОВЕЙ – ПУБЛІЧНИЙ ПОЛІТИК №1
Політика – це справа для тих, хто готовий до відкритості, адже головний ресурс тут – довіра. Ніхто і ніколи не проголосує за депутата, який уникає відповідей на складні запитання, не готовий звітувати перед виборцем щодня та має сумнівні секрети.
Критерій «ПУБЛІЧНІСТЬ» складається з двох показників – виступи в Раді, активність у соціальних мережах. Місцеві ЗМІ ми в цей критерій не вносимо, оскільки тут на все залежить від самого депутата. Крім того, розставляємо по місцях у списку не по абсолютних цифрах, а по балансу та відносних показниках.
Абсолютним лідером рейтингу по цьому критерію є Юрій Соловей (округ №89) – має 18 виступів у Раді + майже 6200 друзів у соціальних мережах (Facebook та Вконтакте), які мають можливість спілкуватись із депутатом напряму та мати інформацію про його діяльність щодня.
https://www.facebook.com/yuriy.solovey
У своїх виступах в парламенті Юрій Соловей торкався глобальних питань забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції, недоторканності народних депутатів України та суддів, мораторію на експорт лісо- та пиломатеріалів у необробленому вигляді та інших.
На другому місці – Олександр Шевченко. Кількість його друзів та підписників у соцмережах перебільшує 8000, проте депутат абсолютно неактивний у Раді – виступав всього 1 раз. Ставимо його на це місце тільки через загальну відомість у місті та наявність політичної історії, бекграунду.
На третьому місці – Ігор Насалик – 7 виступів в Раді/майже 5 000 друзів у Facebook. сторінка в нього «жива», часто оновлюється.
На четвертому місці Юрій Дерев’янко – 11 виступів/835 друзів у соцмережах.
Не виступає в Раді Анатолій Дирів, проте активно веде фб-сторінку, і має та м 1550 друзів.
Юрій Тимошенко в Раді наче й виступив 8 разів, але у налаштуваннях фб-акаунту закрив статистку кількості своїх друзів, так що оцінити кількість охоплення неможливо.
Ну і абсолютний лузер – Михайло Довбенко – 0 виступів, відсутній в соцмережах. Взагалі-то дивно, що пан Довбенко так недбало ставиться до комунікації із виборцями, що за нього голосували.
ВСТИГАТИ ВСЕ
В цілому парламентська робота прикарпатських депутатів об’ємна, але розподіляється вона якось нерівномірно. Дехто йде в авангарді, а хтось ніби й не перенапружується…
Що важливіше для депутата? Законодавча активність чи публічність? Орієнтації на проблеми округу чи на загальнодержавні? Навряд чи можна відповісти на це питання однозначно. Але. якщо депутат не подає законопроекти, це ще не означає, що він нічого не робить – неформальні комунікації на користь виборців часто мають більший результат, аніж формальні.
А от якщо депутат спілкується із виборцями, приймає участь у житті територій, що за нього проголосували, контролює ситуації з кадрами на місцях, проводить прийоми, контактує із журналістами – він справжній політик.
джерело http://versii.if.ua/publikacii/reyting-narodnih-deputativ-vid-prikarpattya/
Шукайте деталі в групі Facebook
