Крик душі: Ніколи не кидайте своїх дітей

Історія наче списана із сотень доль українських дітей, чиї батьки повіялися на чужину в пошуках багатств, навіть нові сім’ї там створили, а втратили найбільші скарби — своїх дітей. Бо вони багато років росли без головного — без батьківської любові. Її неможливо позичити, купити, надолужити…

Із розповіді мені не зовсім зрозуміло, чи стала Женя однією з дівчат-нічних метеликів, чи ні. Але закінчення оптимістичне: дівчина виходить заміж. Значно сумніша історія трапилася з внуком моєї сусідки. Його мама також поїхала на заробітки й там знайшла собі багатого сеньйора, тому з батьком розлучилася.



Той незадовго теж одружився, а малий зостався з бабусею. Бо ні маминому новому чоловікові, ні татовій новій дружині він був не потрібний. Тим паче, що в них невдовзі народилися свої діти.

Бабуся ростила внука, як могла: ходила на батьківські збори, на шкільні свята, одягала, возила на море… Та коли хлопчина перейшов межу підліткового віку, його наче підмінили. І бабуся не змогла з цим упоратися, бо сліпо любила й шкодувала його. Їй казали, що він почав курити — не вірила, що випиває — не вірила. Забила на сполох аж тоді, коли він зв’язався з наpкоманами. Стала дзвонити мамі, батькові, але ніхто з них не захотів витягувати дитину з пастки. Батько взагалі вмив руки, а мама просто передала більше грошей.

Не буду описувати, в якому пеклі нині живе та бабуся, бо слів не доберу. З дня на день чекає, коли внук-наpкоман приб’є її. Спати боїться, щоби в сні не задyшив. Із хати він виніс усе, що можна було продати. Часто приводить туди своїх друзяк. Подивишся на нього — страх пробирає. За себе боїшся. І не тільки за своє майно, а й за життя. А був колись таким гарним, милим хлопчиком, лагідним… Так завжди сумував за мамою і татом. Мені до сліз було шкода його.

Читайте також:  “Тепер маємо те, що маємо” - жителі окупованого Донбасу в шоці від того, що самі натворили!

…Звертаюся до вас, батьки: не кидайте своїх дітей ніколи і за жодних обставин! Нікому не довіряйте своє найдорожче. Нині такий страшний світ, що й при батьках діти виродками зростають, то чого чекати від виховання бабусями-дідусями? Не діліть своїх дітей на рідних і найрідніших, менш чи більш любимих. Щоб вони колись не думали, доглядати вас до смерті чи віддати в будинок престарілих, лікувати чи добити…

Л., м. Тернопіль


Джерело.