Випічка з Обертина їде до Парижа: екопродукти з Прикарпаття готуються до виходу на ринок Євросоюзу
Тортики з невеличкого прикарпатського містечка Обертин вже можна скуштувати у Парижі. А незабаром в країнах ЄС продаватимуть і екологічну сушку з Тлумаччини.
Виробництво “ОберХліб” у 2009 році заснував Богдан Станіславський, місцевий підприємець і меценат. У 90-ті і на початку 2000-х чоловік займався невеликим будівельним бізнесом, а коли дозволили прибутки, вирішив інвестувати в нову справу.
Обертинський хліб у Парижі
Заповнюємо анкету: пишемо про себе, чи не хворіли ми та рідні на певні недуги, погоджуємося дотримуватися суворих вимог гігієни, вбираємо бахили, халат, шапочку, дезинфікуємо – і заходимо на підприємство. “Це також умова сертифікації”, – пояснює Іванна Долінська, спеціаліст з якості, стандартизації і сертифікації.
Все починається із доставки борошна до величезного цеху-складу. Щодня сюди поступає приблизно тонна борошна першого ґатунку та близько 900 кг другого (вищого) ґатунку.
У цеху печива сучасне обладнання. Коли його купували, двох працівників відправили у Польщу навчатися. При заводі, який виробляє обладнання, невелика лабораторія, де вчать на ньому працювати.
Духова шафа – пічка – також імпортна, з Німеччини. Коли її купили, німецька компанія відрядила технолога, який допоміг обертинцям освоїти техніку. “Це нескладно. Потім ми самі вже закладали програми”, – каже начальниця цеху Марія Погоріла.
Пекарі запевняють, що використовують лише натуральні продукти, тому й печиво таке смачне.
За день тут можуть випекти 200-400 кг печива.
“Ми печемо так, щоб все було свіже – під реалізацію, – зазначає Марія Погоріла. – Взимку більше йде під замовлення, влітку – менше, оскільки люди хочуть морозива”.
У наступному цеху готують торти, пляцки, бісквіти. Тут їх дбайливо формують та прикрашають вручну. Цех також працює під замовлення і може запропонувати 24 види продукції. За день замовляють по 40-50 тортиків, а на Великдень за зміну можуть випекти і 400.
Ще один цех – хлібобулочний. Тут із цеху-складу автоматично дозовано подається борошно. Далі потрапляє у тістоміс – машину для замішування тіста. Потім тісто настоюється.
Булочні вироби працівниці роблять вручну.
На конвеєр викладаються сформовані хлібини, а далі запікаються цілими партіями. Після цього хліб має вистигнути. Частина виробів потрапляє у хліборізку.
В день випікається 6-7 тисяч хлібин.
Далі продукція потрапляє в пакувальний цех.
Для автомобілів “ОберХліба” облаштували власну автомийку, після проходження якої вони можуть забирати продукцію і везти клієнтам.
Богдан Станіславський розповідає, що на підприємстві сьогодні працює понад півсотні осіб. Зарплата стартує від мінімальної і до 8 тисяч: залежить від того, скільки часу і зусиль докладає працівник.
“Працівники віддаються роботі, їм вона подобається, бачу, що душу вкладають”, – каже Іванна Долінська.
Сьогодні продукція “ОберХліба” продається у Тлумацькому, Коломийському районах, є кілька торгових точок і в обласному центрі. Але продукція такої якості цілком готова виходити поза місцевий ринок – навіть на ринок Євросоюзу. Необхідна сертифікація є.
Сертифікацію “ОберХліб” пройшов, коли в 2012-2013 роках Богдан Станіславський вирішив модернізувати і розширити спершу невеличку пекарню. У цьому йому допомагала офіційний консультант від Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) у Львові Дарія Бандера, яка сама запропонувала співпрацю.
Тоді довелося багато всього змінити і перебудувати, пригадує підприємець, – від самих приміщень та обладнання і до правил роботи персоналу. Зокрема, приступаючи до роботи, відтоді працівники спершу заходять у роздягалку, де залишають особисті речі, потім приймають душ, а тоді вже – в “чисту зону” із робочим одягом. “Якщо працівник раз вийшов на вулицю, він має заново пройти цю процедуру”, – каже Богдан. Спершу це було незвично.
“Сертифікація потрібна не стільки для того, щоб вийти на якісь ринки, а щоб упорядкувати свою діяльність. Це є сертифікація системи якості. Тобто все розписано – як продукція закупляється, якою вона має бути, як обліковується, як заходить на виробництво, списується та все інше, – розтлумачує Станіславський. – Така сертифікація внутрішньо дисциплінує як нас, власників, так і працівників”.
Сертифікація тоді обійшлася у 5000 євро. Станіславський заручився фінансовою підтримкою ЄБРР за умови, що 50% вартості оплатить саме підприємство.
Після двох років перебудови й реорганізації, кількох зауважень від ЄБРР підприємство “ОберХліб” без проблем отримало український сертифікат відповідності європейського зразка.
Відтоді продукцію можна продавати і за кордоном, однак, аби вийти на європейський ринок, потрібно знайти надійних бізнес-партнерів, без яких зробити це вкрай складно.
“Плани є, але цим всім треба ще займатися. Зараз багато часу приділяю громадській роботі… Але поки є робота і на внутрішньому ринку”, – каже бізнесмен.
Однак вже сьогодні продукцію “ОберХліба” можна скуштувати в Парижі. Щотижня з Обертина туди відправляється по шість автобусів з людьми. Хтось їде на заробітки, а хтось – провідати родичів. Люди набирають багато гостинців з рідної землі, особливо місцевих солодощів. Їх дарують чи продають діаспорянам, які дуже сумують за домом і за рідним смаком. Поки що в такий “партизанський” спосіб гостинці з Обертина потрапляють і в інші європейські міста.
Еко-сушка за євростандартами
Вже з початку серпня в Обертині починає працювати соціальний кооператив “Файні ябка”. Тут будуть заготовляти сухофрукти.
За словами ініціатора Богдана Станіславського, “Файні ябка” – це кооперативний рух, який стимулюватиме селян продавати продукцію, вирощену у власних садах.
Поїздивши по довколишніх селах, підприємець зрозумів, що ця ідея має майбутнє.
“Є люди, є можливості. Бог дає все. Нема елементарного – люди не мають де продавати свою продукцію”, – каже Богдан Станіславський.
“Файні ябка” продаватимуть сушку. Її виготовлення потребує найменше капіталовкладень у порівнянні з замороженням чи консервацією. Ринок збуту також широкий, особливо серед закладів харчування, які часто пропонують клієнтам натуральні узвари. Є перспективи виходу на іноземні ринки, оскільки там цінується екологічно чиста продукція. Також уроздріб продаватимуть набори із сушкою, які будуть фасуватися в екоупаковки.
На сьогодні створили громадську організацію “Файні ябка – 57” і товариство з обмеженою відповідальністю. Суть ідеї в тому, що весь прибуток будуть тратити на соціальні проекти в Обертині. За розрахунками Станіславського, для успіху проекту потрібно, щоб об’єдналися принаймні 57 інвесторів-меценатів, які готові вкласти по одній тисячі доларів у розвиток такого кооперативу.
“Ми порахували, що для запуску виробництва нам потрібно 57 тисяч доларів… Тому шукаємо 57 інвесторів, які дадуть по тисячі – як на благодійність, вони не отримають повернення, а тільки моральне задоволення… Це буде соціально успішний бізнес, і весь прибуток, який буде отримуватися від діяльності, піде на соціальні проекти. Це буде пілотний проект для області”, – пояснює Богдан Станіславський.
Під “Файні ябка” в Обертині переобладнують приміщення старої пекарні. При цьому дотримуються європейських стандартів, щоб одразу по завершенню будівельних робіт пройти сертифікацію ISO 9001. Виробництво планують максимально енергоощадним.
А старий димохід, на якому тепер гніздяться лелеки, залишили, бо організатори вважають це добрим знаком.
У подальшому продукцію “Файні ябка” планують виводити і на іноземний ринок, оскільки вона буде сертифікована.
“Треба не пропускати цей момент, що наша діаспора, яка вимушено виїхала за кордон, крім того, що заробляє на себе і утримує частину економіки нашої країни, тобто своїх родичів, вкладають у будівництво тут”, – зазначає Станіславський.
Серед потенційних споживачів і навіть торгових агентів Станіславський бачить усіх українців у різних країнах Євросоюзу: “Вони є нашими “торговими агентами” і споживачами, бо вони хочуть чогось рідного… І не обов’язково там шукати супермаркети, бо велика діаспора, яка є там, вже є нашими споживачами”, – каже підприємець. А з часом і місцевий європейський споживач підтягнеться.
У “Файних ябках” не очікують, що люди одразу кинуться продавати їм усю садовину, оскільки підприємство нове і ще не створило собі авторитет. Тому на перших порах купуватимуть у селян невеликі партії. Згодом, коли люди відчують смак живих грошей, вони самі будуть привозити продукцію кооперативу.
У вересні буде готова перша продукція. До кінця 2017 року плануєть виробити вже близько 6,3 тонн сушки.
Селищний голова Обертина Віктор Хамут зазначає, що ідеї й зусилля Станіславського штовхають до розвитку все селище.
“Це як локомотив, який тягне за собою багато вагонів, каже голова, – а наше завдання – щоб у нього не було перешкод”.
Текст – Олена Бас
Фото, відео – Юрій Паливода
Шукайте деталі в групі Facebook
