Закохався у дружину після розлучення. Чоловік зраджував дружині не раз та на її очах повів коханку до своєї кімнати
Олег і Катя вперше зустрілись у церкві. Хлопець відразу побачив нову гарну дівчину і не зводив з неї очей усю службу. Вона це помітила і ніяково відводила погляд. А коли підійшов, щоб познайомитися, сказала:
– Бог тебе любить.
– Краще б мене полюбила ти, – посміхаючись, відповів на те.
Між молодими завирувало таке романтичне кохання, що вже за місяць відгуляли весілля. А через рік бавили маленького сина, ще через один – донечку. Буденні клопоти, щоденні проблеми, недоспані ночі, брак грошей – усе відразу звалилося на молодят. Їхнє кохання дало велику тріщину, і діти стали рости у постійних сварках і гризні.
– Подивіться, який ваш тато ідіот!.. – шипіла Катя, коли чоловік повертався додому.
– Мамо, купи молозива, – скиглив малий Андрійко, за ним починала схлипувати Марійка.
– За що?! – Катя зривала злість на дітях, не стримуючи себе в емоціях. – Батько ані копійки не приніс. У його кишенях вітер гуляє. І нащо на ту роботу ходити?
Олег не зводив погляду зі своєї ще не так давно коханої дружини. У кого вона перетворилася?! Не міг повірити, що ця постійно незадоволена похмура жінка колись була милою сором’язливою дівчиною. Навіть віра в Бога не допомагає їй. І йому теж такої віри бракувало. Бо дратувало у дружині все, навіть голос. Сотні разів запитував себе, за що її полюбив, і не знаходив відповіді.
Якось після чергового скандалу заплакана Катя спокійно покликала у зал, зачинила за собою двері, сіла на диван, обхопивши голову руками.
– Ти знаєш, нам треба розлучатися, – тихо промовила. – Я так більше не можу.
– Добре, – стиснувши кулаки від безсилля, кивнув Олег.
Так просто, не зважаючи на сльози малих дітей, вони зруйнували свою сім’ю. Їм, як людям віруючим, це далося непросто.
Після розлучення Катя з дітьми й Олег мешкали й далі разом. Бо ніхто не хотів поступатись. Олегові нікуди було йти, а жінка не мала бажання розмінювати квартиру, подаровану її батьками.
І зажили кожен своїм життям.
– Тату, може, ти помиришся з мамою? – заглядав сумними очима син-школярик, він дуже переживав, що вдома війна, проте батьки, засліплені ненавистю, цього не бачили.
– З ким? З тією дурою? – зверхньо кидав батько. – Синку, вибач, але нізащо!
Не звертаючи увагу на дитину, Олег втупився в екран комп’ютера, де якраз реєструвався на сайті знайомств. Тут стільки гарних молодих жіночок – милих, добрих, не таких, як «бивша», що очі розбігалися. Щовечора він просиджував на цьому сайті, переписувався з незнайомими дівчатами, розлученими жінками, не помічаючи пригнічених дітей.
Одного вечора вхідні двері відчинились – і на порозі постав Олег з незнайомкою. Вони були злегка захмелілі, голосно сміялись, обіймалися. Побачивши цю картину, Катя аж закам’яніла. До неї перелякано тулилися діти, не зводячи погляду з тата.
– Ти геть здурів?! – нарешті Катя прийшла до тями. – Приводити куpву в мою квартиру?
Та Олег навіть й оком не моргнув, на мить відірвавшись від солодких поцілунків, кинув байдуже:
– Та пішла ти…
І на очах у спантеличеної Каті повів коханку до своєї кімнати.
Відтоді чоловік частенько приводив дівуль до квартири. Катя голосно вмикала телевізор, щоб ні вона, ні діти не чули тих розбeщeних стoгонів з його кімнати. А згодом звикла до такого життя. Її дратувала негідна поведінка Олега, тому сама чоловіків не приводила додому, щоб дітей ще більше не травмувати, хоча ой як хотілося насолити колишньому.
Так минуло кілька років. Аж одного дня Каті подзвонив незнайомий номер:
– Ваш чоловік потрапив у лікарню…
– Це колишній чоловік, – з притиском перервала на слові.
– Яка різниця? – невдоволено вигукнули на тому кінці дроту. – Хворий сказав, що ви найближча родина. У нього апeндицит.
Катя сердито пхикнула: бач, як гуляти, їздити по морях – є кoханки, а як у лікарню – вона «найближча родина». Важко зітхнула, нічого не поробиш, треба йти до нього. Бо й справді Олег на світі один як палець. У цьому ще раз переконалася, коли побачила його на лікарняному ліжку. Блідий, змучений, нещасний. Де й подівся той самовпевнений молодий чоловік з презирливою посмішкою? Біля сусідніх ліжок із хворими щебетали рідні, поправляли подушки, подавали їсти, а Олег був самотній.
Жодної коханки не видно поруч. Побачивши її, ледь усміхнувся і відвів погляд, очевидно, його їв сором. Що саме вона, яку обзивав «дурою», «нeпутьовою», принижував перед дітьми, тепер його доглядає. Приносить їсти, допомагає встати з ліжка, він, обіпершись об її руку, робить перші кроки після опeрації… Катя, і сама собі дивуючись, не фиркала до Олега, а турботливо дивилася на нього, шкодувала. «Не чужі ж ми люди», – не раз думала.
А коли Олег виписався з лікарні, то разом з Катею ошелешили родину та друзів. Вони понесли заяву на одруження! Знадобилося десять років, щоб колишні чоловік та дружина зрозуміли: люблять один одного, лише молодість не змогла побороти життєвих труднощів.
І незадовго вони відгуляли друге весілля. Та найбільше на ньому тішилися діти, які були щасливі, що тато і мама знову разом.
Юлія ШЕВЧУК
Шукайте деталі в групі Facebook
