Недбалі сповіді і втрачене прощення: впізнаємо ми себе хоч трохи у цьому описі?

Якось перебуваючи в Іспанії, я чув про одного робітника, який знайшов американську стодоларову банкноту. Йому це не здавалося багато. Іспанські банкноти є великі, у два рази більші за американські гроші. Цей робітник запхав стодоларову банкноту у кишеню як сувенір.

Через кілька днів, проходячи повз банк, він зайшов туди, щоб запитати, чи його знахідка має якусь цінність. Він дуже зрадів, коли йому сказали, що вона варта 6000 пеастів, тобто приблизно його тримісячний заробіток. Пише slovo.today

Нас вражає, коли чуємо про людей, які виявляють, що вони, самі того не знаючи, володіли скарбом. Це може бути цінна картина, яка непомічена висить на стіні. Це може бути безцінний антикваріат, що припадає пилюкою на горищі. Це можуть бути забуті акції, які стали вартими цілого багатства. Ми всі трохи хочемо бути на місці тих людей коли читаємо про такі випадки.

На жаль, багато з нас зараз недооцінюють свій власний скарб. Цей скарб – таїнство Сповіді. Без сумніву, ми часто отримуємо це таїнство. Ми знаємо, що Сповідь спрямована не лише на відпущення смepтного грiха. Навіть якщо ми вже вільні від смepтнoгo грiха, ми знаємо, що таїнство Сповіді посилить наше очищуюче прощення. Ми також пам’ятаємо, що це таїнство дає свій власний, особливий дар, яким є сила опору cпокусі.

Ми часто ходимо до Сповіді, тому що знаємо, що це найпевніший спосіб утримання від тяжкого гріха. 

Проте у той чи інший час ми напевне казали собі: «Мені здається, що я небагато отримую від Сповіді. Я ходжу часто, бо я знаю, що я повинен, але я не відчуваю, щоб мені від того ставало набагато краще. Мені здається, що я тиждень за тижнем, місяць за місяцем розповідаю ті самі старі гріхи.»

Якщо ми коли-небудь таке говорили, або відчували, то цілком можливо, що ми надто сильно сприймали Сповідь як щось формальне. Роками Сповідь була для нас звичною справою. Ми почали дуже недбало ставитися до неї. Може, тут цінність цього скарбу не стільки не виявлена, скільки забута.

Внаслідок цього ми приходимо у церкву по суботах, сподіваючись, що перед нами не буде великої черги до сповідальні. Ми хочемо швидко покінчити з цим, щоб зайнятися нашими більш важливими справами. За тридцять секунд ми вже готові до Сповіді. Нема потреби вивчати свою совість; ми будемо розповідати те саме, що розповідаємо вже протягом останніх п’яти чи десяти років.

Отже, ми розповімо це знову, тоді відбубнимо наше каяття, лише наполовину усвідомлюючи зміст слів, які ми говоримо. Після Сповіді ми можемо ще ненадовго залишитися у церкві, щоб наспіх позбутися своєї Сповіді, або можемо відкласти покуту до завтрашньої Відправи. Якщо нам пощастило і перед нами не виявилось нікого, то весь цей процес, з того часу, коли ми вийдемо з машини, і до того часу, коли ми знову сядемо в неї, займе не більше п’яти хвилин. Впізнаємо ми себе хоч трохи у цьому описі?

Сповідь – це таїнство, яке Ісус нам дав ціною Свого життя. Це є таїнство, для якого цей обтяжений гріхом світ, сам не знаючи цього, став притулком на довгі тисячоліття. Це таїнство такої неймовірної сили, що ми б ніколи не повірили, якби не знали, що його створив Бог.

Отже, якщо ми відчуваємо, що ми отримуємо надто мало від наших Сповідей, то давайте почнемо тратити п’ять, або десять хвилин на відповідну підготовку. Ми могли б подивитися на рoзп’яття над вівтарем і спробувати уявити, що було б, якби наші власні руки були наскрізь прошиті цвяхами. Кожний з нас міг би спробувати уявити тягар своїх гріхів, який Ісус витримує на Своїх плечах на хрeсті.

Скільки разів я так жoрcтоко ображав чиїсь пoчуття?
Скільки разів хтось дуже потребував допомоги, а я був надто егоїстичний, щоб її надати?

Скільки разів я завдавав клопоту і головного болю іншим своєю впертістю чи пихатістю?
Скільки разів я не стримував злoбних спалахів роздратування?

Скільки разів, подаючи поганий приклад, я допомагав дuяволові виконувати його роботу?
Скільки разів я був нечесний, чи нестриманий чи бунтував проти Божого провидіння?

Наша Сповідь буде здаватися нам надто малою. Наші молитви подяки Ісусові будуть здаватися надто неточними, щоб подякувати Йому за всі прощення, які ми отримали в Його таїнстві відродження любові і забуття ненависті.

о. Лео Тріс

Шукайте деталі в групі Facebook