facebook

Так тільки старенька мати вміла чекати сина, який вже крім себе нікого не любив

Старенька Мати нетерпляче чекала. Ось-ось має прибути рейсовий автобус. Старечі ноги ледь тримали малесеньке сухе зігнуте тіло, стояти було боляче, але вона пильно вдивлялась в далечінь.Чекала. Чекала.

Цілий тиждень готувалась до цього дня: запекла сиру з родзинками і яблуками, накрутила справжньої домашньої ковбаси, тушила в печі качечку. А сьогодні, напевне від хвилювання, підскочив тиск. Їй би полежати, а вона пиріжечки ліпила. Адже він любить такі малесенькі з м’ясом і зеленню. Хоч як тяжко не було а підмела помила підлогу, повісила до ікон нові, чисті рушнички. І все на годинник поглядає- чи скоро вже.

Він пообіцяв що сьогодні буде обов’язково. Що залишить усі свої справи, і вирвется до неї на деньочок. Вже рік не був її син вдома. І жив ніби не далеко, лиш годину в автобусі. Та й дзвонити рідко став. А все та його робота, отой бізнес.

Винесла собі стільчика присіла, а погляд все туди все на дорогу.

Мине година, друга. Приїде і поїде автобус. Вітатимуть Нату люди, дехто навіть зупинеться погомоніти, але ЙОГО не буде. І слухавку він не братиме- зайнятий. Лиш пізньої ночі здивована сусідка зверне увагу що бабця досі сидить біля тину.

А вона вже й oхoлола. Вже й серце їй не бuлось, а очі все дивились в далечінь— чекали сина.

Автор: Анна, м. Київ



Читайте також:  Стало відомо про стан врятованого в Карпатах туриста

Шукайте деталі в групі Facebook

Джерело.