Я у твоєму віці вже була заміжня. Хоч він був і не перший красень, але байдуже. Дивилася на те, що в нього була квартира трикімнатна

Одного разу ловить мене за лікоть пасажирка в тролейбусі.

– Привіт! Це ти чи не ти?

Я на хвилину розгубилася, і не знала, що відповісти. Тому, вдивляюся в обличчя жінки, впізнала тітку Галю, колишню співробітницю тітки Лесі – маминої подружки.

Якось так завжди виходило, що коли з мамою приходили до тітки Лесі, то у неї гостювала тітка Галя, яка кожного разу була одягнена у нове плаття. Завжди з новою зачіскою, і манікюром. Мені тоді було приблизно 19, і вона постійно вчила мене жити.

– Мої батьки – бідні, доводилося давати собі раду. Тому, я у твоєму віці вже була заміжня. Хоч він був і не перший красень, але байдуже, бо ж не з лиця воду пити. Дивилася на те, що в нього була квартира трикімнатна. Крім того, він мене шалено любив, то й одразу в себе прописав. Тепер я в цій квартирі живу.

А вже позаочі тітка Леся розповідає, що перший чоловік справді Галю любив. І коли та йому сина нарoдила, то переконала на житло дарчу оформити. А вже зодом, вона у глухому селі купила дерев’яну хатину для чоловіка й подала на розлучення. В результаті її чоловік спuвcя з горя, його пoхoвaли на цвuнтaрі в тому селі. А сина на виховання відвезла до своїх батьків.

– Другий чоловік мені вже більше подобається. На день народження подарував машину, – нахвалювалася тітка Галя.

Але із ним вона теж розлучилася, бо зустріла третього чоловіка, який подобався ще більше. Третій мріяв про власний бізнес, тому взяла позику на вже тоді повнолітнього сина під заставу квартири. Ще й машину продала. А вже через місяць кoхaний зник із грішми. Квартиру арештували. І тепер тітка Галя перебралася в дерев’яну хатину в село, де пoхoвaний її перший чоловік.

Цього разу вона без зачіски й манікюру. І не вчить, як жити.

Автор – Юлія ЛІПІЧ

Шукайте деталі в групі Facebook