“Швидкість близько 20 км і всі постійно запізнюються” – українка про райське життя на Філіпінах

Філіппінці завжди відповідають “так” на будь-яке прохання. Але це не означає, що вони все зрозуміли чи все зроблять.

Про це розповідає українка Інна Гавриленко, яка чотири роки мешкає у місті Маніла на Філіпінах.

“У 2014 році я прилетіла з Китаю на Філіппіни працювати моделлю за контрактом на три місяці. Сподобалося вічне літо, усміхнені і доброзичливі люди, те, що всі говорять по-англійськи. Тому вирішила залишитися і продовжила договір на 5 місяців. А коли збиралася їхати, зустріла хлопця, через якого довелося залишитися. Він — француз, але живе і працює на Філіппінах”, – розповідає Інна Гавриленко.

Філіппінці дуже гостинні, доброзичливі й усміхнені, каже дівчина.

“Пам’ятаю свій перший день тут: іду по вулиці, люди дивляться на мене, посміхаються.



Спочатку думала, що щось зі мною не так. Потім зрозуміла, що вони дуже привітні. Плюс люблять білу шкіру. “Іноземець” для них синонім слова “красивий”. Маю з чим порівнювати. Знаю, як дивляться на жінку в Індії. Не з захопленням, як на Філіппінах, а з пожадливістю”.

Серед недоліків життя на Філіппінах, українка називає неорганізованість місцевих мешканців.

“Мої зйомки завжди затягуються на весь день, хоча все можна зробити за п’ять годин. Вранці багато спізнюються в студію через пробки, тут це частина нормального життя. Потім всі снідають. Це займає до 40 хвилин. Далі починаємо робити макіяж і зачіску. Це ще півтора-дві години. Годину йдуть зйомки, але тут вже настає обід. Дві години роботи — і “меріенда”, аналог іспанської сієсти. Правда, філіппінці в цей час не сплять, але й не працюють. Тому доводиться допрацьовувати увечері”.

Манильці не знають, що таке “пішохід”. У місті немає тротуарів вздовж проїжджої частини і ніхто не дотримується правил дорожнього руху.

Читайте також:  У Московській приватній клiнiцi за загадкових обставин пoмeрлa українка

“Але авapій практично не буває, що й не дивно — середня швидкість близько 20 км/год. Я вже звикла, що в будь-який бік треба добиратися мінімум годину. Книга, фільми або аудіо реально рятують: проводячи в пробках багато часу, хочеться зайняти себе чимось корисним. Я ніколи не користуюся громадським транспортом — по-перше, він завжди забитий, по-друге, це може бути небезпечно. На щастя, поїздка на таксі коштує всього 2-3 долари”.


Джерело.