“Красуне, позолоти ручку, всю правду розповім!”- мені циганка щастя ворожила.

По дорозі на роботу в підземному переході мене зачепила циганка:

– Красуне, позолоти ручку, всю правду розповім! Я з дитинства не любила циган. Досі пам’ятаю, як сусідка пригостила малих циганчат виноградом і як потім цей виноград лежав розкиданий по дорозі. І мамині слова – такі, мовляв, голодні. Тому коли ворожка підійшла до мене, я скривилася і мовчки пішла далі. Циганка забігла вперед: – Не хочеш! А я все одно тобі скажу. Живеш собі і не знаєш, що чоловік тобі зраджує з твоєю кращою подругою.



І роботу ти поміняєш. І дитина… Я подивилася на неї і сказала: – І тобі того ж. Ворожка посміхнулася і відповіла: – Щасливі ті, хто не знають.

Не можу сказати, що я їй повірила. Але прийшовши на роботу заглибилась у свої думки і навіть не помітила, що на робочому місці, крім мене, нікого немає. За годину сидіння за комп’ютером стала помічати, що колеги метушаться біля кабінету директора, але працювати ніхто і не думає. Коли, нарешті, я зрозуміла, що щось відбувається навколо, підійшла колега і сказала:

– А ти знаєш, що нас закрили? – Як закрили? – Я посміхнулася. – Люблю жарти, але сьогодні, знаєш, не той день. – Та ти що, не знаєш? Нас дійсно закрили. Комусь не догодила наша реклама і все: нашого агентства більше не існує. Треба шукати роботу. Ще кілька хвилин я сиділа, втупившись в монітор і думала, це такий сон, або я просто втратила зв’язок з реальністю. Розкидавши резюме в інтернеті, я вирішила сходити в кафе і випити кави.

Дорогою за звичкою розглядала своє відображення у вітринах. І раптом мій погляд зупинився на парочці, що сиділа за столиком і про щось розмовляла. Через пару хвилин я усвідомила: за столиком сиділи мій коханий чоловік і моя найкраща подруга.

Читайте також:  Жінка, яка не працює - жалюгідне видовище?

Першою моєю думкою було підійти і послухати, що вони скажуть мені, як будуть виправдовуватися. Але потім я згадала циганку, що тут вже з’ясовувати: я залишилася без роботи, без чоловіка і без подруги. Подумки наказавши собі не думати про те, що хотіла сказати ворожка за сина, я пройшла повз кафе. А ще через мить вже не могла контролювати сльози. І вони котилися по щоках, а з ними плив і мій макіяж. Раптом до мене хтось підійшов: – Чого плачеш, красуня? Позолоти ручку, розповім, як твоєму горю допомогти. Я аж скипіла: так що ж це за день такий циганський! Проте подумала, – коли вже накликала біду мені циганка, може бути, така ж ворожка.

– Камінь у тебе на серці лежить. Також і поклала ти його сама собі. Чого переживати: маєш дитину, чоловіка. Невірний, кажеш? Ну що вже тут поробиш – пройшла ваша любов. І ця, нова, пройде – можеш почекати, якщо хочеш. Не все буває рівно, і коли ти про це не знаєш, ти щаслива. Ось і все, що сказала ворожка.

Місяць потому я знайшла нову роботу – таку, як по душі. Знайшла і подругу в новому колективі, якій я довіряю більше, ніж колишній. Сина записала у секцію вільної боротьби. Тренер каже, що моя дитина має майбутнє в спорті. Я пишаюся сином. І навіть не хочу і думати, чого не договорила ворожка. А чоловіка я пробачила. Він навіть не здогадується, що я знаю про його зраду. І люблю його так само. І думаю, я щаслива, як і раніше… принаймні я переконую себе в цьому. Адже нічого не змінилося, просто я стала знати. Напевне ворожка була права. Можливо, дійсно краще нічого не знати і бути щасливою з цим. Адже зараз я тримаюся за привид своєї любові і усвідомлюю, що моє щастя може розбитися від найменшого поштовху. І я не впевнена, що зможу вчасно його підхопити.

Читайте також:  В міністра з Івано-Франківська минулої ночі померла дружина


Джерело.