facebook

Як чернівчанка Оксана пaлко покoхала поляка та чoму пробачила пiдлу зpаду

Хоча Оксана була людиною практичною, вона завжди була готова на ризиковані й навіть надто божевільні вчинки. Її комунікабельність і тяга до нових вражень притягувала до неї людей цікавих і неординарних. Так трапилося й тоді, коли вона зустріла Адріана.

– Ми познайомилися осіннього дня. Я була студенткою Чернівецького університету ім. Ю. Федьковича, він – 26-річний музикант з польського міста Краків. Приїхав погостювати до друзів. Все його життя – група, гастролі, розваги і пригоди. Про інше Адріан навіть не замислювався. Хоча коли потрібні були гроші, запросто брався до роботи на будівництві чи щось інше, – розповідає дівчина.

Випадкова зустріч стала початком довгих стосунків


День нашого знайомства запам’ятався мені назавжди. Я стояла біля Пам’ятника солдатові на Соборній площі, а він проходив повз, меланхолійно роздивляючись навколо. Перше, що привернуло мою увагу – його довге смоляне волосся та яскраво-зелені очі. Я нерішуче підійшла до нього з дурнуватим запитанням, чи не знає котра година. Він усміхнувся мені у відповідь, ми розговорилися (він розмовляв російською) і запропонував випити кави. Цілий день ми провели разом, блукали вуличками Чернівців, говорили про все і ні про що одночасно.

Час збігав. Я дізналась, що він приїхав до Чернівців лише на кілька днів, щоб подивитись на місто й погостювати у друзів, а наступного ранку має повертатися додому. Ми обмінялись адресами електронної пошти і почали переписуватись.

Нечасті зустрічі – єдине на що могли розраховувати

За кілька місяців Адріан знову приїхав до Чернівців, аби зустрітися з Оксаною. Потім з’ясувалося, вони обоє нетерпляче чекали, коли зможуть побачитися. За несерйозними розмовами та веселощами молоді люди й не помітили, як почали складати спільні плани на майбутнє. Та Адріан знову мав їхати додому, там на нього чекали гастролі, концерти, шанувальники, а Оксана чекала, коли він знову приїде хоча б на кілька днів. Такі стосунки не дуже подобалися дівчині, та вона вірила, що рано чи пізно все зміниться.

Читайте також:  Поляк жорстоко вбив українця, який зайшов у гості: нападнику загрожує довічне

– Я почала вірити в кохання на відстані, хоча досі, коли чула схожі історії, думала, що це цілковита дурниця. Між нами були сотні кілометрів, та нас поєднували почуття, – згадує Оксана.

Про подорож до коханого не знав ніхто

Спливав час, ми довго не бачились, одного дня вирішила відкрити туристичну візу до Польщі, щоби навідатися до коханого. Коли документи були готовими, я вирушила до Кракова, навіть не думаючи, що з того вийде. Про мої плани не знав ніхто. Адріанові я написала, коли вже перетнула кордон. Спочатку він не повірив мені й сказав, що я гарно пожартувала, та коли дала слухавку водію, то його реакція була бурхливою – він тішився, як дитина. Зустрілися ми на автостанції і вирушили додому. Жив Адріан в трикімнатній комунальній квартирі: в одній кімнаті – брат з дівчиною, в другій – колишня подружка Адріана, а третя належала йому.

То була найдивовижніша поїздка у моєму житті. Цілий тиждень ми були вдвох. Романтичні прогулянки нічним містом, знайомство з його музичним колективом та час, коли залишалися лише вдвох – все це здавалось нереальним. Тиждень швидко пролетів і мені довелось повертатися до Чернівців та чекати на нього.

Хоч бачилися закохані не часто, та щоразу, коли зустрічались, світ немов зупинявся. Обоє забували довгі місяці очікування і, здавалося, навколо немає більше нікого.

Батьки від обранця не у захваті

Якщо для Оксани Адріан був найкращим, то друзі й батьки ставилися до нього по-різному.

– Мої друзі були від Адріана просто у захопленні. Я ловила себе на думці, що іноді навіть трохи ревную до них, – каже Оксана. – А ось батьки захоплення друзів не поділяли. Вони вважали, що ми занадто різні і спосіб життя ведемо різний. Казали, що бажають кращої долі для мене, мовляв, мандрівний іноземець-музикант – не найкращий вибір для їхньої єдиної доньки, з таким сім’ю не створиш. Та на думку батьків я не зважала, адже це моє життя і я зробила свій вибір.

Читайте також:  Як часто ми чуєм ці фрази... Чоловічі фрази, які викривають зраду

Зраду пробачила, бо кохала

Час минав й ейфорія потроху розвіювалася, почалися перші суперечки і непорозуміння. Бувало, що хлопець і дівчина конфліктували, підозрювали одне одного у зраді.

– Я часто думала – ми далеко, а навколо нього стільки подруг, шанувальниць і просто прuвабливих дівчат. Та й він ревнував мене до колег та друзів-хлопців, – каже дівчина. – Через це ми тижнями не спілкувалися. Та потім все знову починалося з якогось банального «як справи» й усе поверталося в звичне русло. У мене, правда, з’являлися залицяльники, які нібито були й непоганими, та всі вони не могли зрівнятися з Адріаном. Він став для мене ідеалом.

Згодом з’ясувалося, підозри Оксани були небезпідставними. Коханий і справді знайшов собі у Кракові іншу.

– Одного разу ввечері зателефонувала Адріанові по скайпу. З перших хвилин нашої розмови мене вразило, що він поводився якось підозріло, уникав відповіді на мої запитання і виглядав стурбованим. Я почула жіночий голос, та оскільки говорила дівчина польською, нічого не зрозуміла. На запитання, хто це, Адріан відповів, що це занадто голосно говорить телевізор і одразу ж перервав зв’язок, – згадує дівчина. – Наступного дня по телефону Адріан пояснював, що то просто вимкнули світло й нічого не трапилося. Та я не повірила в таке.

Протягом наступних трьох місяців Адріан уникав спілкування з Оксаною. Вона ж не знаходила собі місця, навіть подруги та улюблена робота не рятували від думки про зраду. Та час минав і злість та образа потроху переходили в байдужість. Дівчина вже готова була почати стосунки з іншим, але Адріан несподівано приїхав до Чернівців і все знову пішло шкереберть.

Читайте також:  В який період шлюбу жінки найчастіше починають зраджувати: визначення вчених

– Було о пів на дванадцяту, я якраз збиралась лягати спати, та почула шум знадвору. Коли визирнула у вікно, то побачила Адріана з оберемком квітів та музиками. Спершу вагалась, чи варто кидатись в його обійми, та подумала, що нам таки варто поговорити, адже витратили один на одного майже три роки. Тим паче, за час нашого кохання на відстані обоє наробили багато дурниць, – каже Оксана. – Він підійшов та обійняв мене. Сказав, що дівчина, яка тоді була поруч з ним, була для нього лише миттєвим захопленням і між ними вже місяць нічого немає. Це допомогло йому зрозуміти, що не може жити без мене. Звісно ж, я пробачила Адріана.

Після цього стосунки Адріана і Оксани перейшли на новий рівень. Тепер вони більше довіряють одне одному і не ставлять зайвих запитань, а лише насолоджються недовгими зустрічами. Та дівчина дедалі частіше замислюється, чи й справді їхні стосунки мають майбутнє і чи варто їх продовжувати. Адже рано чи пізно таки треба буде щось вирішити.

Як бути далі – хлопець і дівчина поки не знають

– Ми разом уже чотири роки і я вдячна долі та рідному місту за те, що знайшла своє кохання, – каже Оксана. – Та все одно часто запитую себе, ким я є для нього? Чи й справді його почуття такі сильні, як і мої? Чи міг би він покинути все заради мене й залишитися в Чернівцях? Чи наші стосунки так і залишаться лише романтичною пригодою…

Вікторія ВЕРБА

Шукайте деталі в групі Facebook

Джерело.