Ще не вмерла Україна: історія гімну

Ключовими символами кожної нації є її стяг та гімн. Україна в цьому випадку не стала виключенням.

Рядки «Ще не вмерла Україна…» звучали на Майдані, під час оборони Донецького аеропорту, у важких боях. З цими словами на устах боролися і гинули покоління українських патріотів. Але, також український гімн має цікаву історію.

Як свідчать сучасники, восени 1862 року на одній з вечірок у Павла Чубинського сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, у якій згадувався цар Душан і в приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слободу» (або «срб се бије и крв лије за своју слободу…»). Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив.

Деякі дослідники вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки ”Єще Польска нє зґінела”, яка згодом стала польським гімном.



«Марш Домбровського» на той час був популярним серед народів, що боролися за незалежність (уже за кілька місяців після написання вірша Чубинського, почалося січневе повстання). Зокрема, на мотив цієї польської пісні словацький поет Само Томашек написав пісню «Гей, Слов’яни», що була гімном Югославії у 1944-2003 роках. Інша відома версія цієї пісні — болгарська «Шуми Марица», яка стала гімном Болгарії у 1886—1944 роках. Все це сталося у Києві на вулиці Великій Васильківській, 122, у домі купця Лазарєва, де автор квартирував (тепер на тім місці будинок номер 106).

Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Громаду, сталося дуже швидко. 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського «за шкідливий вплив на розум простолюду» («за вредное влияние на умы простолюдинов») на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. Перша публікація вірша Павла Чубинського — у львівському журналі «Мета», 1863, № 4. Отримавши поширення на Західній Україні, вірш не пройшов повз увагу релігійних діячів того часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький), знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського написав музику до нього. Вперше надрукований у 1863, з нотами — у 1865, вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році. У Царській Росії пісня «Ще не вмерла Україна» вперше була опублікована 1908 р. в антології Украінська Муза.

Читайте також:  “Водій заборонив…”: Дитину з інвалідністю та матір вигнали з таксі

У 1917—1920 рр. «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавче не був затверджений, використовувалися й інші гімни. 1939-го року «Ще не вмерла Україна» затверджений гімном Карпатської України. Коли в Радянському Союзі було вирішено створювати окремі гімни для кожної з республік у його складі, «Ще не вмерла України» очевидно не могла бути розглянута в якості гімну Української РСР. Текст гімну УРСР, який використовувався аж до отримання Україною незалежності в 1991 році, написав відомий український поет Павло Тичина. Композитор Антон Дмитрович Лебединець створив музику для нього. 15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображення в Конституції України. Однак, тільки 6 березня 2003 Верховна Рада України прийняла закон «Про державний гімн України», запропонований президентом Леонідом Кучмою.

10 фактів про національний гімн України:

  1. Вірш “Ще не вмерла Україна” Павло Чубинський написав у місті Києві, на вулиці Великій Васильківській, 122, у домі купця Лазарева.
  2. Деякі дослідники вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки “Jeszcze Polska nie zgineła…”
  3. Спочатку, автор музики, Михайло Вербицький, написав музику для гітари, а вже згодом адаптував її для хору.
  4. Павло Чубинський був звинувачений шефом поліції в авторстві: “возмутительных песен и прокламаций”, “за вредное влияние на умы простолюдинов”. У 23-річному віці він був висланий на проживання під наглядом поліції в Архангельську губернію саме за авторство славетного вірша.
  5. Лише Іван Франко та Леся Українка визначили “Ще не вмерла Україна” як національний гімн.
  6. Після проголошення незалежної Української держави в січні 1918 р. пісня “Ще не вмерла Україна” звучала як національний гімн при УНР (Українська
    Народна Республiка), ЗУНР (Західноукраїнська Народна Республiка), Гетьманаті та Директорії.
  7. Хоча, протягом національно-визвольних змагань “Ще не вмерла Україна” звучала як гімн, однак офіційне затвердження вона одержала лише 15 березня 1939 р. – як гімн Карпатської України.
  8. Коли постало питання гімну в роки Радянського Союзу, “Ще не вмерла Україна” одразу відкинули. Керівництво вимагало, аби в новому гімні стверджувалося що Україна – держава, що входить до складу СРСР, що вона там “між рівними – рівна, між вільними – вільна” та обов’язково повинна згадуватися комуністична партія, яка веде Україну до “світлого майбутнього”.
  9. Автором радянського гімну для УРСР став Павло Тичина з віршем “Живи, Україно, прекрасна і сильна”, що існував у 1949-1991 рр.
  10. Згідно з пропозицією колишнього Президента України, Леоніда Кучми, перша строфа гімну була змінена:”Ще не вмерла України і слава, і воля”
Читайте також:  Чи варто було? Я життя не бачила за своєю сліпою любов’ю до них обох, і ось – відплата

 

Джерела:

https://gazeta.ua/articles/history/_muziku-se-ne-vmerla-ukrayina-spershu-napisali-dlya-gitari-10-faktiv-pro-derzhavnij-gimn/671676

http://dovidka.biz.ua/istoriya-napisannya-gimnu-shhe-ne-vmerla-ukrayina/