Коли їхала сюди на роботу, думала, що Свята земля є насправді святою: як українські заробітчани дають собі раду в Ізраїлі

Коли виходила в Тель-Авіві з готельного номеру, на сходах мені усміхнулася покоївка. Привіталася з нею англійською, а у відповідь почула: “Вітаю в Ізраїлі. Гарного вам дня”. – “Ви українка? – здивувалася я. – “А чого так дивуєтеся? Нас тут багато”.

Ольга працює у Тель-Авіві два роки. За цей час жодного разу не була вдома.



До Ізраїлю прилетіла з Португалії, де працювала рік у теплицях. Каже, важчої роботи, ніж робота “під плівкою”, не буває. Незалежно від погодних умов — ллє дощ на вулиці, падає сніг, чи нестерпно пече сонце – потрібно було десять годин повзати навколішки біля квітів. Попри те, що платили за це значно більше, ніж заробляла, маючи вищу освіту, у бухгалтерії однієї з фірм у рідних Чернівцях, мріяла вирватися з того пeкла.

Друзі не раз кликали Ольгу до Ізраїлю. Казали, роботу для неї вже знайшли. Не доглядати за вередливими старенькими, а прибирати у готелі. Тільки би приїхала. Ольга мріяла поїхати хоч на день додому, бо там на неї чекають батьки і маленький синочок.. Але знала, що цього робити не можна, бо з України буде значно важче дістатися Землі обітованої…

– Якщо хтось з України хоче влаштуватися в Ізраїлі на роботу, треба добре все зважити і перевірити фірму, яка готує документи, – каже Ольга. – Є багато нечесних людей: обіцяють нашим за тисячу-півтори тисячі доларів “оформити” усі необхідні папери, а насправді усе – “липа”. Скільки моїх знайомих тим самим літаком, яким прилетіли у Тель-Авів, повернулися додому! Ізраїль — дуже серйозна країна. Тут та-а-ка боротьба за безпеку…

– То у вас були “хороші” документи?

Читайте також:  Спортсменка з Франківська здобула дві бронзи на другому етапі Кубка світу з веслування в Угорщині

– Я попросила політичного притулку. Спрацювало те, що в Україні йде вiйна, тому мене не видворили з Ізраїлю. Маю відповідні документи, вулицями ходжу спокійно. Тепер таке вже не проходить. Попросити притулку може тільки та людина з України, яка жила у зоні бoйoвих дій — на Донбасі.

Уже два роки Ольга приходить на роботу на восьму ранку. Працює 7-8 годин: замінити постіль, помити санвузли, пропилососити, повитирати пилюку… За годину роботи господар платить 28 шекелів (224 грн.). За робочий день “чистими” виходить від 1568 до 1792 гривні. Працює Ольга щодня. Без вихідних. Зарплату виплачують раз на місяць. На наші гроші може заробити близько 55 тисяч гривень. Оля каже, це ще невелика зарплата. За прибирання приватного житла платять 40 шекелів за годину (320 грн.).

Багато? Ні. В Ізраїлі дуже дорого треба заплатити за житло і харчування. Але українці — народ підприємливий, вміють і борщ зварити “з полінця”, і овочами-фруктами поласувати “на халяву”.

Ольга разом з друзями винаймають житло — двокімнатну квартиру, у якій живуть шестеро українок. З кожної виходить по 500 шекелів на місяць (4 тис. грн.). Готують дівчата їжу вдома. У п’ятницю з обіда в юдеїв починається шабат (усі магазини в центрі закриваються, фірми не працюють з обіду п’ятниці і в суботу. – ред.). Дівчата вже знають, що на найстарішому ринку Тель-Авіва, ”Кармель”, у п’ятницю після першої години дня йде тотальний розпродаж овочів і фруктів. За копійки можна всього накупити, щоб вистачило на тиждень. Скажімо, кілограм полуниці коштує 25 шекелів (200 грн), а у п’ятницю її можна придбати за 7-8 шекелів (56-64 грн). За молоду картоплю у будні просять 5 шекелів (40 грн.), стільки ж за буряк і моркву, а перед шабатом усе це віддають по шекелю. Якщо на овочі або фрукті побачите бодай маленьку плямку і покажете її продавцеві, можете забрати собі той овоч задурно. А ще тут можна і треба торгуватися. Якщо в одного продавця наберете зі знижкою на 15-20 шекелів всілякої свіжини, можна виторгувати ще 5 і більше шекелів.

Читайте також:  “Зарплата 27 тисяч гривень і…”: Чеський уряд приготував сюрприз для українських заробітчан

Доброго борщу без м’яса не зварить жодна господиня. Дівчата також купують м’ясо, як правило, куряче. Двокілограмова курка “потягне” на 30 шекелів (240 грн). Хліб купують у так званих poсійських магазинах по 13 шекелів (104 грн) за буханець. Про алкoгoль в Ізраїлі можна забути. По-перше, туди їдуть працювати, а не “банячити”, а по-друге, алкoгoль тут немислимо дорогий. Оля каже, вони вже знають, коли і де бувають знижки на спиpтне, тому пляшку на день наpодження можуть собі припасти. У супермаркеті продають 50 грамів гоpiлки за 10 шекелів (80 грн.). Пляшка “Хортиці” коштує 49,9 шекеля (400 грн.).

– Коли їхала сюди на роботу, думала, що Свята земля є насправді святою, – каже Оля. – Але за два роки роботи у готелі можу сказати: тут процвітає гoмoceкcyaлiзм і пpocтитyція. Нapкpтики — звична річ. Чоловіки тут хочуть познайомитися з українками чи росіянками, але зайвого нічого собі не можуть дозволити, тут суворі закони. Якщо місцевий єврей говорить гарні слова, мовляв, “ти – найкраща, я тебе обожнюю, ти — моє сонце”, – це все порожні слова. Не вкладають у них ніякого змісту. З нашими жінками не поспішають одружуватися… Та попри все, я би хотіла тут залишитися. В Ізраїлі створено всі умови для нормального життя. Хто вміє і хоче працювати, може добре заробити і безбідно жити.


Джерело.