– Навіщо ти вигнaв дружину? Хто нас тепер буде утpимyвати? – несамовито кpuчала свeкруха

Заміж я вийшла пізно, в 32 роки. До цього часу у мене була хороша робота з відповідною зарплатою, я вже виплатила іпотеку за власну квартиру, купила нову машину. Загалом, багато хто вважав мене успішною.

Мій чоловік, Слава, був трохи старший за мене. У його житті не було видатних успіхів. Жив він з мамою, працював на заводі, по п’ятницях дозволяв собі міцно випити. Навіщо мені було виходити за нього заміж? Так я і сама не знаю. З чоловіками у мене не особливо складалося, заміж ніхто ніколи не кликав, а тут підвернувся Славік і запропонував стати його дружиною. Я погодилася, так як дуже хотіла народити дитину.

Але сімейне життя складалося не зовсім так, як я це собі уявляла. Оселитися нам з чоловіком довелося в квартирі зі свекрухою, Ларисою Федорівною, так як вона хворіла, і чоловік ні в яку не хотів залишати її одну. Гаразд, я погодилася, переїхала, а свою квартиру здала квартирантам.

Свекруха дійсно вимагала догляду, вона майже завжди лежала, часом у неї не було сил навіть, щоб встати в туалет. Я допомагала чоловікові в догляді за нею, але здебільшого намагалася допомогти матеріально. Я купувала дорогі ліки, викликала додому хороших платних фахівців, щоб допомогти жінці.

Згодом Ларисі Федорівні стало краще, вона не переставала дякувати мені за допомогу. Але тут я помітила зміни у ставленні чоловіка до мене. Він став різкий і грубий, приходив додому «на веселі» набагато частіше, ніж звичайно. В результаті його звільнили з роботи. Слава оголосив, що тепер він працювати не буде зовсім, а буде доглядати за мамою.

Я промовчала, але мені було якось не по собі, що я, як мужик, повинна буду утримувати всю сім’ю одна. Мало того, те, що чоловікові тепер не потрібно було ходити на роботу, дало йому свободу вживання aлкoголю в будь-який час. Ми з Ларисою Федорівною постійно вимовляли йому з цього приводу, але він не міняв свій спосіб життя.

Одного разу, будучи в такому стані, Слава затіяв скандал. Він висловив мені купу претензій, сенс яких полягав у тому, що він ревнує власну матір до мене. Те, що я «своїми грошима» змогла допомогти її здоров’ю, зробила те, що він без грошей зробити не міг. Ну і в кінці свого монологу чоловік вигнав мене з дому.

Поки я в сльозах збирала речі, Лариса Федорівна вичитувала сина:

– Навіщо ти вигнав дружину? Хто нас тепер буде утримувати? Ти ж не працюєш! Та й чи візьмуть тебе такого куди.

Я пішла, оселилася в готелі, поки мої квартиранти з’їжджали. Через тиждень мені подзвонив дільничний і розповів, що n’яний Слава побив хвору матір. Я швидко подала на розлучення і забрала хвору бабусю до себе.

Ось так: хотіла дитину, а няньчуся з хворої свекрухою. Доля напевно у мене така. Ну не могла ж я її залишити з таким сонечком.

Шукайте деталі в групі Facebook