Завтра Воздвиження і день суворого посту

Воздвиження Чесного Хреста Господнього 27 вересня (14 вересня за старим стилем) належить до 12 великих свят Східної Церкви, має один день передсвята та 7 днів післясвята.

Історики Східної Церкви вважають, що дві події лягли в основу встановлення цього празника: віднайдення у 4-му ст. хреста, на якому розіп?яли Ісуса, та повернення цього хреста з Персії до Єрусалиму у 7 ст. Саме слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославляння Хреста Господнього. Оскільки празник Воздвиження нагадував Христове розп?яття і смерть та прирівнювався до Великої Пятниці, то з найдавніших часів стало традицією св. Церкви в цей день додержуватись суворого посту.

Свято Воздвиження Чесного Хреста належить до дуже старовинних свят, але як історія знайдення св.



Господнього Хреста, так і історія установлення свята покриті серпанком різних легенд, і нелегко тут відрізнити історичну дійсність від звичайної побожної легенди.

Що слід нам пам’ятати і усвідомлювати, аби це важливе свято не пройшло повз нас, чи краще сказати – ми повз нього?

Найперше те, що Хрест для християн є не просто священною реліквією. Хрест – це таїнство, святий символ і знак, який запрошує нас до глибшого пізнання Бога, людини та її життя у світі. Так, хрест є символом страждання, болю, агонії, може, навіть безвиході і безнадії, і в кінцевому результаті – смерті.

Існує велика спокуса розглядати Хрест отак однобоко, ізольовано, відокремлено. Але наше завдання як християн – ніколи не зупинятися на такому розумінні хреста, а йти далі. Сама назва свята вказує на те, як нам слід сприймати таїнство Хреста Господнього: не лише і не стільки як момент приниження, страждання і упокорення, а як феномен піднесення, воздвиження і прослави. Євангеліє і ціла християнська традиція розглядає Хрест у ширшій і дальшій перспективі. Страждання не є кінцем, не є призначенням людини, страждання – це лише певний етап життєвого шляху. Бог ніколи не «ставить хрест» на жодній людині, ніколи не перестає її вести і чекати на неї. Це людина поставила хрест Богові. Але Бог добровільно прийняв його на себе і вчинив його знаменом перемоги життя над смертю. Так і нам слід трактувати наші хрести: як таїнство нашого зцілення, оновлення і утвердження.

Читайте також:  Данило Козловський довів, що він ідеальний (ФОТО)

«Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє славимо», – співаємо ми 27 вересня. Лише Христова перемога над смертю остаточно пояснює таїнство Хреста. У світлі воскресіння Хрест премінюється на шлях життя і спасіння. У цей святковий день ми возносимо Хрест і усвідомлюємо, що це насправді він возносить нас – від різноманітних проблем до справжнього життя. У цей святковий день ми падаємо ниць перед Хрестом і підводимося. Хіба не з цього складається ціле наше життя? З падінь і вставань. Впавши, треба підніматися і йти далі.

Христос каже в Євангелії: «Візьми свій хрест і йди за мною». Не стій, не лежи, а йди. Якщо добровільно прийняти той хрест, який Бог дає, то він ніколи не привалить нас додолу, а дивовижним чином допоможе йти вперед, до нових обріїв і до справжнього, вічного життя. У народі це свято називають значно коротше – «Здвиження». З цього дня птахи відлітають у вирій, настають холоди, «земля на Здвиження ближче до зими движиться». За народним уявленням, цього дня не можна ходити до лісу, оскільки у вирій не тільки птахи летять, але й повзуть змії, тому прогулянка може бути небезпечною.


Джерело.