ВІД 23 ЛЮТОГО 1918 РОКУ ДО 14 ЖОВТНЯ 2015 РОКУ

Не  так давно історики завзято дискутували навколо того, що ж сталося 23 лютого 1918 року і чому саме цього дня  ми два десятки років урочисто вітали українських захисників.

Радянська історія стверджує, що 23 лютого 1918 року вийшов декрет про створення Червоної Армії. А ще саме тоді – у день свого створення – вона вщент розгромила німецькі війська під Псковом і Нарвою. Проте у більшовицькій пресі того часу науковці так і не знайшли хоча б одної-однісінької  згадки про цей голослівний розгром. Газети кінця лютого 1918 року не містять ніяких переможних вістей. І в лютому наступного 1919 року не було жодних статей чи хоча б згадок  з нагоди святкування першої річниці такої значущої перемоги.



Не дивно? Тим паче для Радянського Союзу, керівництво якого кожну перемогу оспівувало як нове народження.

Виявляється, що ніякої перемоги насправді не було! Була принизлива поразка. Але радянську окупаційну владу такий хід подій, ясна річ, не влаштовував.  З метою приховання справжньої правди про 23 лютого 1918 року і фактичну капітуляцію перед німцями, пізніше Йосифом Сталіним був ініційований міф про героїчні бої, які вели з німцями більшовики в лютому 1918р.

Так по світу розійшлася вигадка про те, як  Червона армія перемогла німців. А щоб брехню не запідозрили, цю вигадку закарбували у календарі як День Радянської Армії чи «День защитника отечества». (Іншими словами: щоб не розголошувати поразку, її вирішили торжественно відсвяткувати. Невже тодішні головнокомандувачі Радянського союзу і справді думали, що стуком чарок та бокалів назавжди можна приглушити звуки програної війни?)

Але  з відзначенням цього дня не забарилися і в Україні.  А пізніше,   за президентства Леоніда Кучми, так званий День захисника Вітчизни навіть став офіційним. Та захисника чиєї  вітчизни тодішнє керівництво вітало? Української, російської чи може німецької? Проте народну масу це питання, імовірно, не дуже хвилювало.

Читайте також:  Поліція готує нові жорсткі перевірки на дорогах: чого чекати водіям

Якщо б зараз хтось  провів соціологічне дослідження, поцікавившись українців, які реальні історичні події стали приводом для святкування 23 лютого, то, мабуть, абсолютна більшість опитаних взагалі нічого б не відповіла з цього приводу. Ось і дається взнаки пострадянська завіса, яка закрила доступ до справжньої історії. Звідси – і всі негаразди в інформаційному полі суспільства, гібридна війна і так далі… – бо не знаємо історії. Але не про те!

Указ Леоніда Кучми про відзначення цього неоднозначного дня був скасований відносно недавно – у 2014 році – коли теперішній президент Петро Порошенко підписав указ про заснування нового свята, яке відзначатимуть 14 жовтня.

Ось уже цей  день в українському календарі має для нашої держави низку символічних свят, що беруть своє коріння ще з часів козаччини.

14 жовтня православна церква святкує  день Покрови Пресвятої Богородиці.  З давніх-давен Богородиця була покровителькою козаків й усіх українських збройних формувань. Відтак 14 жовтня відзначають ще й  День українського козацтва, а також річницю створення Української повстанської армії.

Термінова потреба у введенні загальнодержавного свята,  яке б змінило радянське «23 лютого», особливо гостро постала після незаконної анексії Росією Криму та  воєнних дій на Сході України. Це час, коли українське суспільство, реагуючи на збройну агресію РФ, посилило тенденцію декомунізації та  викорінило радянські символи і свята.

Тож сьогодні з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності й територіальної цілісності України, військових традицій Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві під покровом Богородиці ми всією країною відзначаємо День  українських захисників!

 

Катерина Солодка