Закоханих розлучили заробітки і злі язики: “Пробач, що не запитав у тебе, а повірив чуткам”

Таня любила приїжджати у рідне село в цю пору. Налиті сонцем і теплом яблука зваблювали своїм п’янким ароматом. Якесь особливе відчуття в такий час огортало дyшу жінки. А от у серці панував неспокій. Це ж скільки років минуло з того часу, як Павло біля отих пахучо-п’янких яблунь освідчився їй у коханні?!




Тоді вона була найщасливішою у цілому світі і мріяла про спільне життя з коханим, про майбутніх діточок. А Павло, мовчки пригорнувши до себе дівчину, зривав поцілунки з її ніжних губ.

Щасливішої пари від них, мабуть, не було. Бо кохання їхнє пройшло, як кажуть, крізь вогонь, воду і мідні труби.

Таня і Павло знали одне одного ще змалку – були сусідами, разом відвідували одні й ті ж дошкільні, шкільні і позашкільні навчальні заклади. А закінчивши школу, вирішили вступати до одного і того ж вишу. Але тут їх спіткала невдача, яка стала випробуванням стосунків на міцність.

Таня вступила, а от Павлові не вистачило всього декількох балів. Його батьки були невблаганними: не хотів учитися, їдь за кордон і заробляй гроші.

Розлука зробила їхнє кохання ще сильнішим – один за одним летіли листи. Здавалося, люди вже розучилися так щиро, тонко і трепетно передавати свої почуття на папері. Таня, перечитавши з десяток разів кожен лист, ніжно цілувала його.

Та одного дня вона не знайшла у поштовій скриньці листа. Вісточки від коханого не було ні наступного дня, ні через тиждень, ні через місяць.

Приїхала додому, а тут, мов грім серед ясного неба, пролунала звістка, що однокласниця Зоряна виходить заміж за її Павла. Коліна підкосилися, перед очима попливли темні кола.

Читайте також:  “Ні, дорогий. На всі твої прохання – одне слово “ні”, тепер нехай тебе кoxaнка доглядає”

Відтепер її світ кардинально змінився. Не розуміла, чому людина, яка клялася їй у коханні при місячному сяйві, людина, яку вона так безмежно любила, враз стала чужою. Таких «чому» виникало багато, а от відповідей – не знаходилось.

На зло Павлові, з яким так і не бачилась, бо вони з Зоряною, як казали односельці, одружилися і жили в іншій країні, Таня вийшла за першого-ліпшого одногрупника, який давно «підбивав до неї клинці». Відтоді рідко приїжджала додому. Тут їй все нагадувало про коханого, якого не переставала любити.

Але щороку в час, коли пахучо-п’янкий аромат яблук, що росли у її саду, розходився на всю вулицю, Таня брала відпустку і разом з чоловіком та донечкою приїжджала у село до батьків, щоб допомогти їм зібрати урожай.

Цього разу Таня зібралася додому назавжди. Чоловік, який не раз повертався з роботи напідпитку і ні за що лаяв її перед маленькою донечкою, вчора насмілився підняти руку. Це стало останньою краплею у переповненій чаші терпіння. Наступного дня вони з донечкою вже стояли на порозі батьківської хати.

У метушні, розкладанні речей минув день. Увечері, вклавши донечку спати, Таня пішла у свою кімнату. Крізь прочинене вікно вабив п’янкий запах яблук із саду. З головою поринула у спогади. Знову і знову ставила собі запитання: чому так сталося?

Таня вийшла у сад, сіла на лавочку, на якій вони часто сиділи з Павлом. З її очей котилися сльози. Крізь них жінка неподалік паркану помітила чоловічу постать. Цю постать вона впізнала б із тисячі. Серце шалено забилося, коли чоловік невпевненими кроками став наближатися до неї.

– Пробач, що не запитав у тебе, а повірив чуткам, – здалеку почав розмову Павло. – Із Зоряною не склалося – ми розлучилися. А сьогодні вона зізналася, що тоді спеціально приїхала до мене в іншу країну, хоч видала це за випадковий збіг. Там вона й наговорила мені, що ти маєш іншого. А я, замість того, щоб поговорити з тобою, скалічив життя і тобі, і собі.

Читайте також:  Налітай! В Україні подешевіють євробляхи: оприлюднена вартість розтаможки

– Мовчи, – перебила Таня. – Краще присядь біля мене. Наші яблуні цього року знову щедро плодоносять.

За матеріалами видання “Наш День”

Автор – Оля ГЛАДЧУК-ПОПАДЮК

Шукайте деталі в групі Facebook

Джерело.

загрузка...