facebook

Кремлівський режим зробив фатальну помилку: сподівався, що “українці – мирний народ”?

Давайте говорити прямо: те, що Україна давно не воювала, показник не “миролюбності” нації



, а слабкості держави та армії. Слабка у нас армія. Була. До минулого року. Росія досі не зрозуміла, що накоїла: один з найбільш войовничих народів Європи, який примудрявся воювати будь-де при найменшій можливості, тепер знову навчився це робити, спішно і активно переозброюється, отримує сучасну техніку і знання. А найголовніше – має перед собою цілком конкретного супротивника. Одного.

Українці – одна з найбільш бойових націй у Європі, якщо не в світі. Ви тільки згадайте історію, навіть не козацьку, а минулого, двадцятого століття.

Перша світова війна: українці воювали по обидва боки фронту, і воювали вельми бадьоро. Яскравий приклад – “Українські січові стрільці“, сторіччя битви яких з російськими військами під горою Маківка ми відзначали буквально кілька днів тому. Так от, організація січових стрільців була створена в 1913 році. Так, за рік до початку війни. Спочатку УСС була мілітаризованої організацією для молоді (а таких організацій було безліч на західноукраїнських землях у ті роки, такий вже ми мирний народ), а вже потім, з початком війни, двадцять вісім тисяч людей зголосилися добровольцями для війни на боці Австро-Угорщини. Двадцять вісім тисяч. Добровольців. З однієї тільки Галичини. Більше століття тому. З сучасними цифрами по добровольчим батальйонам знайомі? От і добре.

Під час наступної з 1917 року громадянської війни миролюбність українців проявилася по повній програмі. Епічні приклади – це не тільки Махно, не тільки УНР і Крути, а й Холодноярська республіка і республіка Чорного лісу (холодноярці протрималися, на секундочку, до 1922 року, а ті, що вижили, але заарештовані більшовиками командири підняли повстання у в’язниці і загинули в бою). Бадьорі сутички з комуністами українці організовували навіть в Зеленому Клині, на кордоні Росії з Китаєм, де досі масово живуть нащадки українських колоністів.

Читайте також:  Знову наші серця переповнені болем: на фронті зaгuнули 13 Героїв із Заходу України

Після громадянської війни в Україні та на залишках Російської імперії – інша громадянська війна, в Іспанії. За республіканців у складі інтербригад воюють Український батальйон імені Максима Кривоноса та Українська рота імені Тараса Шевченка (остання створена в основному із західноукраїнських добровольців), а також колишні махновці; на стороні Франко борються колишні солдати й офіцери Армії УНР розсипом.

Після Іспанії підійшла Друга світова. Тут все зрозуміло: сила-силенна добровольців як для війни за німців, так і проти них. Українські армії в складі військ СРСР, УПА, УНА, партизани одні, партизани другі, добровольчий Український легіон, який воював за Хорватію проти сербів, 1-й Український ім. Богуна і 2-й Український ім. Шевченко батальйони, які воювали за французький Опір під командуванням де Голля (а до цього вони воювали, до речі, за німців у складі шуцманшафт). Майбутній володар премії “Оскар”, українець Джек Пеленс, він же Володимир Палагнюк, бився у складі армії США проти німців разом з сотнями інших етнічних українців з діаспори всього світу.

Українці воювали скрізь, де вони тільки були, а були вони практично скрізь. Що поробиш, такі вже наші національні риси – пацифізм і миролюбність …

… Після Другої світової війни – короткий відпочинок і знову все спочатку. Корейська війна: українці воюють як в армії США, так і як радянські “кореспонденти ТАСС”. За американців крім інших б’ється Семюель Яскілка, етнічний українець, майбутній чотиризірковий генерал і заступник командира корпусу морської піхоти. Морської піхоти США, Карл! Якось дивно для «мирного народу», чи не так?

Йдемо далі: війна у В’єтнамі, українці традиційно по обидві сторони: за США борються більше сотні українців, у тому числі “літаючий козак”, льотчик-ас Степан Олек, і “скажений козак” Мирон Дідурик (див. Книгу і фільм “Ми були солдатами “). У складі армії СРСР (якої там офіційно не було, ага) у В’єтнамі відрізняється майбутній командир УНСО Валерій Бобрович. Фолклендська війна між Великобританією і Аргентиною не протрималася і трьох місяців (спойлер: перемога Британії), але і тут відзначилися українці. Льотчик Роберто Курилович став одним з небагатьох героїв Аргентини, потопивши контейнеровоз «Атлантік Конвейор» з британськими вертольотами CH-47. Нещасним англо-саксів довелося брати Порт-Стенлі пішки.

Читайте також:  При катастрофі Ан-26 в Чугуєві загинув син депутата і ветерана АТО

Початок 1990-х, розпад СРСР і поява незалежної України. Понеслася: українські добровольці, в основному з УНСО, воюють скрізь, де хочуть і можуть: Придністров’я (за невизнану ПМР проти Молдавії, ага), Абхазія (за Грузію проти російських і власне абхазьких частин), Югославія (як вийде, але в основному за сербів), обидві Чеченські війни – ну, тут зрозуміло, Саша Білий і компанія.

Зверніть увагу: тут спеціально не згадуються всі “інтернаціональні конфлікти” СРСР, включаючи Афганістан, а також близько двадцяти миротворчих місій незалежної України у складі ООН, і взагалі не говориться про регулярні частини (це справа така – куди мобілізували, там і воюєш), а про добровольців. А їх завжди було повно. Миролюбний такий у нас народ, хе-хе.

Буде вам горе, хлопці. Буде горе. Це знову ми.

За матеріалами Юрія Гудименка (с) – https://www.facebook.com/hudymenko/posts/831515140229939:0

Шукайте деталі в групі Facebook