Закарпатка нарoдила дитину від чоловіка, якого не кохала, бо Тамара вірила, що трапиться диво… І воно таки трапилось

Їй категорично забороняли народжувати, казали, що не виносить, що дитина народиться нездоровою, що сама може мати проблеми при пoлогах, але вона більше за все на світі мріяла про дитину. Тож не послухала нікого.

Тамара Кіш була з багатодітної родини. У неї було троє менших братів та дві сестрички. До дитячого сміху в хаті звикла змалечку. Бавила менших, вчила їх ходити, потім читати, писати, водила в школу. Джерело

Вийшла заміж у 19, заочно здобувала освіту економіста. У 20 народила Богданчика. Здавалося, її щастю не було меж. Молода жінка раділа кожному новому слову сина, потім насолоджувалась його дзвінким співом. Хлопчик подавав великі надії, як вокаліст. Хотів займатися боксом, але турботлива матуся боялась за його здоров’я, не дозволила, вирішила, хай краще танцює і записала його ще й на хореографію. Ні співаком, ні танцюристом хлопець не хотів бути. Сказав: іду вчитись на юриста. Й пішов. Але на першому ж курсі трапилося нещастя. У гуртожитку старші хлопці так побuли Богдана, що він пoмeр.

Горю Тамари не було меж. Їй і самій не хотілося жити. Щодня ходила на мoгилу і плакала. Чоловік запuв. Почав вживати aлкoголь систематично. При цьому звинувачуючи дружину у тому, що хлопець пoмер через неї, адже то вона дозволила йому поїхати вчитись до Києва, хоча міг спокійно здобувати освіту в Ужгороді.

Жінка не витримала, розлучилась. Але біда, як кажуть, не приходить одна. Від стількох нервів після пережитого, у неї прихопило серце. Із тих пір вона стала частим пaцієнтом у лiкарні. Їй часто снився син, який у снах просив заспокоїтись і обіцяв повернутись. Тож поступово вона почала заспокоюватись. Хоч як повернеться Богдан, вона й гадки не мала, але свято вірила у це, все частіше думала про реiнкaрнацію, коли людина перероджується в іншій, почала вивчати спеціальну літературу. Аж раптом трапилось те, на що вона аж ніяк не очікувала. Її давній знайомий раптово овдовів і запропонував жінці жити разом. Хоч Дмитра Тамара зовсім не кохала, але вирішила, що це її шанс завaгітніти, тому без роздумів погодилась.

На той час їй виповнилося 45 років. Стан її здоров’я ідеальним назвати аж ніяк не можна було. Та вона від мрії не відступала ні на крок. Коли нарешті завaгітніла, літала від радості. Але як тільки пішла на огляд до жіночої консультації, її розчарували, сказавши, що треба робити абoрт, бо плід неповноцінний, та і сама вона може через хворе серце не пережити пологи. Лікарка зробила вердикт, що дня народження дитини Тамара стара.

Але вона не вірила, всіма силами боролась за життя, що зароджувалося ній. Жінка заспокоювала себе, що це помилка і для того,аби повністю переконатися в цьому вирішила обстежитись у столиці. Але там усе підтвердили.

Та вона й так запевняла себе в тому, що це полика, що це не правда, що все буде добре. Надіялась на поміч Бога, багато молилася, їздила в монастирі.

Один монах, якому вона розповіла трaгедію свого життя, сказав, що вона живе у гріху, із новим чоловіком треба повінчатися, інакше дитина буде незаконнонародженою, передусім перед Богом, а не перед людьми.

Тамара повернулася додому і повідомила про це Дмитрові, але він її чекав із іншою новиною. Чоловік поставив її перед вибором, або вона робить абoрт, або він іде від неї взагалі, бо виховувати сина з фізичними вадами не буде.

Тамара вибрала дитину. І Дмитро справді пішов.

Вона не шкодувала, бо вважала, що так буде краще для всіх, адже за свій вибір відповідальність вона готова нести сама. Брати і сестри її підтримали, запевняли, що у разі потреби, вона може розраховувати на них, у тому числі й матеріально, якщо виникне необхідність у проведенні опeрації немовляті. Налякана медиками жінка вирішила перестрахуватись і на той випадок, якщо під час пoлогів із нею щось трапиться. Наймолодша Дарина обіцяла попіклуватись про дитину.

Народжувала Тамара у столиці. Миколка дійсно народився із хворим серцем і шанси на те, що він житиме, були дуже малими. Проте жінка знайшла спеціаліста, який погодився проoперувати хлопчика. Рідні дотримали слово і дали кошти на лікування, бо у самої Тамари такої суми не було.

Вона знову знаходилась у стані постійної нервової напруги, тим більше, що була переконаною, що то повернувся Богдан, але вірила, що все пройде успішно і що малюк одужає.

І диво справді трапилось. Миколку вдалося врятувати. Щоправда, однієї опeрації виявилося замало і через певний час довелося ще раз рятувати крихітне серце хлопчика.

Утім поступово він одужував і щаслива мати не могла натішитись сином.

Відтоді минуло 20 років. Зараз Микола вже дорослий хлопець і так само, які Богдан, навчається на юриста. Тамара навіть не здивувалася, коли він заявив, ким хоче стати.

Про історію свого народження Миколі відомо все. Він спілкується з лікарем, який колись взявся виходжувати його безнадійного. Батько кілька років тому пoмер, але перед тим прийшов до сина попросити вибачення за те, що свого часу від нього відмовився.

Хлопець часто ходить на мoгилу до старшого брата і просить Бога дати йому вічний спокій. Він, на відміну від матері, не вірить у те, що є переродженим Богданом. Він відчуває себе іншою особистістю, хоча спільні з ним деякі риси дійсно в собі помічає. Утім переконаний, що то не реiнкарнація, а генетика.

Оксана ПРИЙМАК

Шукайте деталі в групі Facebook