Українці розповіли, як відкрили успішний бізнес в Польщі

Тетяна Соколова разом із чоловіком Тарасом Тюрюхановим відкрила кіоск з напоями та кав’ярню “Knitted Coffee” у Кракові. Про те, як вдалося започаткувати бізнес, розповіла Gazeta.ua.

“Чоловік завжди хотів переїхати в Європу. Вирішили почати з Польщі, – розповідає Тетяна. – Знайшли посередників, що допомагають відкривати фірми у Кракові. Вирішили з їхньою допомогою вкласти гроші у пересувну кав’ярню, які популярні у великих українських містах. Вони допомогли юридично оформити бізнес. За все взяли 1800 євро. Уже в Польщі чоловік знайшов авто за невелику ціну – 1300 євро. Одразу віддали його у ремонт, який обійшовся ще в 465 євро. Потім встановили в багажнику полички, кавову машину, кавомолку і раковину. За вимогою санстанції, довелося помістити додатковий рукомийник і бойлер, щоб була гаряча вода”.

Спочатку пробували продавати каву на ринках у селах поблизу Кракова. Але, за словами українки, це виявилося невигідним. В день продавалася одна – дві чашки кави.

“Люди йдуть на базар за картоплею, щоб закупитися на місяць вперед. Пити каву не мають часу. Крім того, наш продукт виявився занадто дорогим. Місцеві надавали перевагу дешевому розчинному напою з термосів за 3 злотих – 20 гривень. Наш стаканчик коштував 6 злотих – близько 40 грн. А ми купували хорошу заварну каву і знизити ціну не могли”.

Тоді подружжя орендувало місце на спеціальній площадці для траків, з яких продають їжу. Через рік продали автомобіль і поставити кіоск. Перші півтори року Тарас працював у ньому сам. Мав один вихідний у тиждень.

“Коли стали на ноги, виникла ідея відкрити невеличку кав’ярню. В центрі міста якраз звільнилося невелике приміщення із другим поверхом, на кшталт лоджії. До цього тут був магазин з одягом. Все довелося переобладнати. Тарас власноруч обдер штукатурку зі стін та наклеїв нові шпалери, замінив стару підлогу та проводку. Також довелося провести воду. Щоб отримати дозвіл санстанції, зробили дві раковини – одну для посуду і одну для рук. Поставити спеціальну посудомийну машину, яка видаляє бактерії парою. Обладнати місце, де працівник може переодягнутися і повішати речі, барну стійку для розрахунку із клієнтом”, – розповідає Тетяна.

Робимо лише чай та каву. Тістечка і печиво замовляємо в пекарні. В кафе пекти не можна, бо для цього потрібна окрема кухня. Якщо купувати напівфабрикати, наприклад заморожені круасани, і розігрівати у пічці, теж має бути дозвіл. Самостійно не можна навіть ввести у меню свіжі соки. Для цього повинна прийти людина і перевірити, яка у тебе соковижималка”.

Заклад оформили з допомого в’язаних речей. Крім того, Тетяна раз на тиждень проводить майстер-класи із в’язання. Одне заняття коштує 100 злотих – близько 700 грн. В ціну уже входить вартість матеріалу та чай і кава. В основному в’яжуть корзинки і сумочки, бо їх можна зробити за кілька годин.

“В’язанням займаюся із 9 років. В Польщі зразу пішла на благодійні майстер-класи, де робили черевички для сиріт із дитячого будинку. Хотіла вивчити мову з допомогою живого спілкування, – каже Тетяна, – Познайомилася з дівчиною, яка попросила дати індивідуальні уроки для своєї сестри. Деякий час їздила до них додому. Згодом виникла ідея зібрати групу і проводити заняття на другому поверсі у кав’ярні. Тим більше, що вона у відповідному стилі. Перших учнів знайшла через оголошення. Потім спрацювало сарафанне радіо, тож клієнтів вистачає”.

Шукайте деталі в групі Facebook