Дмитро Ярош: Про українську контррозвідку

Про українську контррозвідку.

Останнім часом із подивом спостерігаю ненормальну активність служителів пера і блокнота навколо діяльності найбільш компетентного і закритого підрозділу СБУ – контррозвідки.

Простори інтернету раптом заполонила безліч псевдоекспертів і фахівців, які “глибоко і докладно” розбираються у деталях роботи СБУ та як по команді почали піддавати критиці організацію контррозвідувальної діяльності. І той потік бруду, який на контррозвідку виливають зараз, не дозволяє мені залишитися осторонь і спокійно спостерігати, як намагаються спаплюжити найрезультативнішу складову органів безпеки нашої країни. Воюючої країни.

Уперше з цими хлопцями я познайомився не в затишному кафе на Андріївському узвозі під покровом лип за чашкою ароматної кави, а на передовій російсько-української війни у 2014 році.

І були вони одягнені не в імпозантні костюми і шовкові сорочки, а в бронежилети, камуфляж та шоломи. Із ними бійці-добровольці ділили не тільки харчі та набої, а й біль утрат і радість перемог.

Із тих пір контррозвідники пройшли величезний шлях: від уламків контррозвідувальних відділів, що дісталися від антиукраїнського владного режиму Януковича, який зумів практично повністю знищити і дискредитувати основу органів безпеки країни, до одного з найрезультативніших підрозділів світових спецслужб.

Якщо б я міг тут написати хоча б 5% того, що вони дійсно зробили за цей час, ви були б не здивовані – ні, ви були б шоковані від їхньої результативності.

Переповнює гордість від того, як ці прості і непоказні на перший погляд хлопці, при мізерному фінансуванні і поки відверто слабкому матеріально-технічному забезпеченні, реалізують операції, гідні імен відомих МІ6 та “Моссаду”.

Коли найбільш відомі терористи несподівано гинуть, військова техніка злітає у повітря, учасники незаконних збройних формувань із так званих армійських корпусів ворога переходять на наш бік – усе це відбувається не випадково, цьому передує багатомісячна копітка праця контррозвідників.

Читайте також:  Брудні та голодні: на Прикарпатті горе-матір покарали штрафом за неналежний догляд за дітьми

Багато писати не можу зі зрозумілих причин. Але повірте, уже дістало, коли стільки писак починають строчити свої безглузді пасквілі, поливаючи брудом шляхетну і вкрай небезпечну працю моїх братів по зброї.

Питання полягає ще й у тому, що про результативність діяльності КР говорять не гучні гасла, яскраві інтерв’ю та емоційні виступи з трибун, а тихе, спокійне і розмірене життя нашої багатостраждальної країни. Якщо не звучать вибухи в наших містах і не гинуть люди – це заслуга і хлопців із контррозвідки.



Але ми рідко згадуємо про це.

Без перебільшення можу сказати, що хлопці з контррозвідки – це гордість сучасної служби. Вони роблять те, чим дійсно повинна займатися спецслужба – забезпеченням нашої безпеки.

Можна скільки завгодно й обґрунтовано критикувати боротьбу з контрабандою, хабарами й економічними злочинами, але не чіпайте тих, хто забезпечує спокій нашої країни.

І повірте, поки ви читаєте ці рядки, хлопці з КР вистежують шпигунів, полюють на ватажків терористів, знімають закладки та вибухові пристрої, виявляють зрадників і посібників ворога. Тому закликаю – просто залиште їх у спокої. Нехай вони спокійно роблять свою справу.

Слава українським контррозвідникам!

Слава Україні!

джерело: https://gordonua.com