facebook

Російські добровольці в Україні розхитують трон путінської Імперії ЗЛА!

Роман, бізнесмен із Санкт-Петербурга ще влітку 2014 приїхав на схід України воювати проти сепаратистів. В інтерв’ю “Радіо Свобода” він розповів, чому опинився на війні і чому воює на боці України



:

– Я ненавиджу в росіянах типові ознаки людини, що живе в гнилій державі: поклоніння режиму, корумпованість, вічні скарги на життя. Подвійні стандарти абсолютно у всьому. Та й цей набридлий патріотичний угар… Люди намагаються пишатися чимось дійсно високим, але забувають, що цьому високому треба відповідати.

У двох словах: у росіянина добре виходить п’яним в калюжі валятися, пускати бульбашки і при цьому кричати про те, що ми фашистів побили, хоча “фашисти”, яких “ми побили”, живуть набагато краще за нас. Їх ветерани отримують пенсію гідну, на відміну від наших дідів, які воювали. Так, це, можливо, необ’єктивна думка, я не політик. Я – просто людина, у якої є логіка. Тому я з цього боку воюю, а не з того.

До речі, я пішов воювати не за Україну, а за український народ. Мені, думаю, вдалося тверезо оцінити ситуацію в умовах інформаційної війни. Але якби і десята частина того, що показують по телевізору в Росії, було правдою, то я б воював за сепаратистів.

– Коли ви приїхали воювати на Україну? Як це сталося?

– Я трохи менше року тому приїхав. Не без проблем перейшов кордон. Благо, тут вже були знайомі в одному з добровольчих формувань. В принципі, в усі українські добровольчі батальйони громадяни Росії потрапляють по знайомству. Оскільки, з урахуванням того, що росіяни воюють здебільшого з іншого боку, не виключено, що хтось може бути “засланцем”. За тебе повинні поручитися: росіяни чи хтось із українців. У мене були такі друзі.

Читайте також:  Журналіст із США шокований: москвич в Україні воює “за справедливість” проти раSSєйських загарбників!

– Ви вже рік зі зброєю в руках захищаєте Україну. Що це дало особисто вам?

– У нас в добровольчому формуванні своя компанія, ми, повертаючись до Києва, потрапляємо в оточення волонтерів, товаришів, друзів. Це дозволяє відчувати себе потрібним. Трагедія всіх воєн – коли солдат, повертаючись на громадянку, стає розлюченим і розчарованим. Людина ризикувала життям, билася за благу справу, а потім повернулася в своє місто, почала ходити п’яним по вулицях і лізти в бійку з криками “я ветеран”. Я думаю про нормальних людей з громадянською позицією.

У війні беруть участь відсотків 15-20 населення (солдати, їхні родини, друзі, волонтери, журналісти). Всі інші думають, що йде АТО, не війна, та й взагалі думають, що зараз перемир’я, якого насправді немає і не було. У Росії так само люди поводяться. Ніхто не хоче відповідати на поставлені питання, ніхто не хоче глянути на реальність.

Я спочатку знав, що на війні в Україні буде так, не шукав співчуття в очах людей. Але надії більшості бійців були зруйновані. Людям буде дуже важко соціалізуватися, особливо тим, хто пройшов такі гарячі ділянки війни, як донецький аеропорт, Дебальцеве, “котли”, Іловайськ, полон. Є у людини посвідчення учасника бойових дій, яке дає пільги, великі можливості.

Люди просто не знають, що їм дає це посвідчення, стикаються з корупцією і чиновниками, які не хочуть їх права реалізовувати. Держава повинна говорити, що це війна, і тоді народ буде хоч щось усвідомлювати. Люди в Дніпропетровську ще розуміють, що десь поруч йде бійня. У Києві – ні. Якісь “котли”, АТО – більшості тут це незрозуміло.

– Ви вже рік зі зброєю в руках захищаєте Україну. Що це дало особисто вам?

Читайте також:  За добу вбитих українських воїнів у зоні АТО немає, проте 5 поранено

– У Росії в останні роки я просто повільно помирав. Я став затворником, я не міг уявити, чому це відбувається, звузив коло спілкування, перестав розуміти людей навколо. Кричуща ситуація стала настільки очевидною, що далі переносити це я просто не міг.

Я борюся проти Російської імперії, держави, яка нас зробила рабами і не хоче випускати з рабства український народ, який відчайдушно хоче вирватися.

Багато в чому я розчарувався, в чому зміцнився. Особливо зміцнився у своєму виборі піти битися за ту частину українського народу, яка щось робить для своєї країни.

– Припустимо, що в Росії щось почне змінюватися, ви повернетеся?

– Так, повернуся. Обов’язково повернуся. Хоча, звичайно, це великий ризик. Коли в Росії реально захитається трон, то приїду. Російські добровольці в Україні вже зараз розгойдують його.

Тим самим звільняємося самі і, можливо, готуємо майбутнє для Росії.

Джерело – http://www.svoboda.org/content/article/27027305.html

Шукайте деталі в групі Facebook